У липні 1889 року Конгрес II Інтернаціоналу в Парижі (попередник Соцінтерну) на честь загиблих в Чикаго ухвалив щороку відзначати 1 травня масовими демонстраціями з висуненням соціальних вимог. Вперше це свято було відзначено 1890 року в Австро-Угорській і Російській імперіях (у Варшаві), Німеччині, Данії, Бельгії, Швеції, інших країнах. На українських землях, що входили тоді до складу Австро-Угорської імперії, 1 Травня було вперше масово відсвятковано у Львові 1890 р. Після того як у 1905 р. під першотравневі прапори зібралося близько 10 тисяч людей, демонстрації почали проводитися регулярно.
З 1897 р. і в Російській, і в Австро-Угорській імперіях, у складі яких знаходилися на той момент землі сучасної України, маївки носили яскраво виражене політичне забарвлення. Первісно головною вимогою масових демонстрацій було встановлення 8-годинного робочого дня. А вже в СРСР активно використовувалися також гасла боротьби з мілітаризмом, заклики до всесвітньої революції. Візитівкою ж Першотравня на довгі десятиріччя стало гасло "Мир, праця, травень!".
У СРСР Першотравень довгі роки був основним державним святом. 1 травня 1990 року керівництво Радянського Союзу і КПРС востаннє піднялося на трибуну Мавзолею для проведення останньої офіційної першотравневої демонстрації.
Свято 1 Травня історично стало способом публічного проголошення соціальних вимог робочого класу, днем солідарності усіх, хто готовий виходити на демонстрації, щоб заявити про свої права та потреби.
У 1992 році Міжнародний день солідарності трудящих був перейменований у свято Весни і Праці. В Україні, яка стала незалежною на той момент, свято зберегло свою колишню назву, 1 і 2 травня згідно з Кодексом законів про працю – вихідні дні. У світі 1 Травня як і раніше відзначається як пролетарське свято солідарності.