Вважається, що Хрещення Господнє завершує зимові святки, тобто свята різдвяно-новорічного циклу. Цього дня втретє готують кутю, щедрують та роблять обряди на красу і достаток.

Хрещення відзначають 19 січня як одну з п’ятьох найзнаковіших подій життя Ісуса. Іншими чотирма найважливішими подіями є Преображення, Розп'яття, Воскресіння та Вознесіння. Релігієзнавці, історики та дослідники вважають хрещення доведеним історичним фактом, тобто подією, що відбувалася насправді.

Безпосередньо з Хрещенням Господнім, за біблійними легендами та розповідями, пов'язано хрещення Ісуса Христа Іваном Хрестителем на річці Йордан. Ісусові тоді було тридцять років.

Найцікавіше те, що сам Іван, знаючи, що має хрестити Божого Сина, не знав, хто він і як виглядає, тобто намагався вгадати його серед юрби людей, які готувалися прийняти хрещення у воді річки.

Тієї миті прозвучав голос Святого Духа, який дозволив Іванові пізнати Ісуса. Він зайшов у воду, як і всі інші, проте не виявив ніякого гріха, а коли виходив на берег, то Святий Дух у вигляді голуба зійшов на нього з неба і пролунав голос: "Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його".

Саме через сходження Святого Духа в образі голуба свято Хрещення ще називають днем Богоявленням, що значить, що Бог явився всім присутнім. А християни всього світу вважають хрещення Ісуса знаковим днем таїнства Святої Трійці, бо цього дня Бог з'явився людям у своїх трьох іпостасях: Бог-Отець, Син Божий та Святий Дух.

Опісля люди набирають у свій посуд води. Тож набрана опівночі або вранці 19 січня вода з ріки є нібито цілющою – кілька століть тому, а де-не-де в Україні і зараз, віряни використовують її протягом цілого року як ліки на випадок хвороби. Цього дня традиційно найвідважніші занурюються в ополонку – аби цілий рік бути міцним та здоровим. 

Також цього дня втретє колядують, віншують, щедрують, співають величальні пісні, у яких бажають господарям здоров’я, достатку, миру та сімейного затишку. Подекуди на Поділлі та у Гуцульщині 19 січня на богослужіння біля ополонки на водоймищі несуть "трійцю" — три свічки, пов'язані яскравою хусткою, намистом і кольоровими стрічками.

До в’язанки додають кілька гілочок червоної калини та сухих суцвіть – волошок чи безсмертнику. На богослужінні "трійцю" запалюють від церковних свічок. А перед виходом з церкви "трійцю" гасять в ополонці, де відбувалося освячення води.

Вдома, коли господиня готує страви до подачі до столу, господар святить домівку пучком сухих квітів, змочених у свяченій воді. Після цього родина сідає до столу і перед обідом п'є по кілька ковтків свяченої води – вважається, що вона має захистить від хвороб і сумних думок.

Цікаво, що з давніх-давен зберігся звичай на красу: після обіду дівчата ходили на річку умитися у йорданській воді — "щоб були рожеві лиця", тобто щоб цілий рік бути гарною.

Цей обряд дещо змінився, і тепер дівчата спершу набирають свяченої води у церкві, а вдома наливають її у тарілку, поклавши на дно гарний пучок калини або яскраве намисто. Цією водою дівчата умиваються – також аби бути молодими, свіжими та красивими.

Існує ще одна легенда, актуальна до Хрещення: тієї миті, коли священник занурює хрест у воду в ополонці, вважається, що уся нечисть вистрибує з річки і залишається на землі до того моменту, коли хтось з жінок не прийде на річку прати білизну. А коли білизна опускається у воду, нібито разом з нею занурюються у воду і всі чорти, що досі були на землі. Саме через це здавна жінки перед Хрещенням не ходили прати білизну цілий тиждень — щоб потім знищити побільше нечистої сили.

Вважається, якщо 19 січня дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня, аналогічний дню, на який випало Хрещення, треба сіяти ярову пшеницю. При цьому ясний і сонячний день на Водохреща віщує гарний і чистий врожай пшениці.