Надзвичайно важливим заходом весняного догляду озимих культур є підживлення посівів. І тому на демонстраційних полях підсобного господарства ВСП «Мукачівського фахового коледжу НУБіП України» розпочато підживлення озимих зернових.

Студенти агрогромічного відділення під керівництвом викладача агрономічних дисциплін Чонка А. М., на практиці уяснили важливість підживлення озимих зернових, як одного найважливіших елементів в досягненні високих і стабільних врожаїв. Ознайомилися з методикою розрахунку необхідної кількості азоту для одержання запланованого врожаю озимих.

Дози добрив найкраще розрахувати, виходячи з результатів агрохімічного аналізу ґрунту, але можна й оперувати результатами польових досліджень відповідних наукових установ.

Елементи живлення, як відомо, здатні потрапляти в рослину виключно в розчиненому вигляді, тому важливого значення набуває проведення підживлень у строки, коли рослини можуть максимально використати поживні елементи, розчинені у вологому ґрунтовому середовищі.

До останнього часу в зернових господарствах країни основну частку добрив у підживлення вносили по мерзлоталому ґрунту. Такий спосіб внесення добрив для пшениці та інших озимих зернових найбільш відомий і поширений. Втім, внесення мінеральних добрив по мерзлоталому ґрунту має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних сторін насамперед відносять те, що при його застосуванні добрива потрапляють до рослин вже з перших теплих днів, коли температура повітря і ґрунту прогрівається до 5°С і вище й відновлюється весняна вегетація культури. При цьому створюються найкращі умови для розчинення добрив. За такого способу підживлення рослини озимих пшениці, жита, тритикале та ячменю встигають утворити додаткові пагони весняного кущіння, що має вирішальне значення в роки з дефіцитом вологи у посівний період.

Втім, підживлення озимих зернових по мерзлоталому ґрунту актуальне лише в тому випадку, коли рослини пішли в зиму нерозкущеними (після гірших попередників, за пізніх строків сівби та за недостатньої кількості опадів у посівний період). Ефективність цього способу підживлення істотно знижується в роки зі стрімким наростанням температури повітря та ґрунту під час відновлення весняної вегетації, оскільки за таких умов рослини не встигають утворити додаткових пагонів продуктивного кущіння. В такому випадку внесені мінеральні добрива використовуються для інтенсивного росту тих пагонів, які сформувалися ще з осені. За підживлення по мерзлоталому ґрунту, особливо при випаданні рясних опадів навесні, частина добрив може вимиватися у нижні ґрунтові горизонти, навіть потрапляти у ґрунтові води, в результаті чого також знижується ефективність їх внесення.

Період року, коли можна застосовувати підживлення по мерзлоталому ґрунту, дуже короткий. Як правило, йдеться лише про кілька днів перед відновленням весняної вегетації, коли ґрунт іще мерзлий, але сніговий покрив уже зійшов. Якщо при плюсовій температурі повітря ґрунт почав «відходити», тоді заїзд агрегатів у поле призводить до значного травмування посівів через утворення глибоких і «змазаних» технологічних колій. Надалі такі колії значно погіршують проведення наступних технологічних операцій.

З нашої точки зору, на добре розвинутих з осені посівах підживлення по мерзлоталому ґрунту застосовувати недоцільно. Якщо рослини озимих зернових перед припиненням осінньої вегетації встигли сформувати в середньому по 2–4 пагони кущіння, то додаткове формування нових пагонів навесні призводитиме до так званого паразитування, тобто утворення непродуктивного підгону. Рослина буде змушена годувати непродуктивні пагони, втрачаючи поживні речовини, необхідні для підтримки колосоносних стебел.

Отже, підживлення озимої пшениці по мерзлоталому ґрунту можна застосовувати лише на нерозкущених посівах.

Доза азоту для першого підживлення найбільше залежить від двох чинників — стану посівів і часу відновлення весняної вегетації. На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% від повної норми азоту, в нашому випадку 104*0,3=32кг/га.

Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущінню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м2.

Якщо посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м2), під час першого підживлення вносять N60-70. За наявності 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують до N80-100.

Норму азоту збільшують в роки з пізньою весною, що характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (близько 6 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. В роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно.

Друге підживлення — продуктивне— найбільш впливає на врожай зерна, проводять на початку виходу рослин у трубку. До підживлення необхідно внести гербіциди, щоб не допустити засвоєння азоту бур’янами. Сприяє кращому росту бокових стебел, які за продуктивністю наближаються до головного стебла. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то під час другого підживлення вносять 50-60%, або N60-90.

 Викладач агрономічних дисциплін Андрій Чонка