При значній заселеності агроценозу західним кукурудзяним жуком  для регуляції чисельності личинок проводять передпосівну обробку насіння інсектицидним протруювачем Круїзером, т.к.с., 6,0-9,0 л/т у поєднанні зі стимулятором росту Клепсом, 150 мл/т чи Зеастимуліном, 20 мл/т для забезпечення інтенсивного коренеутворення.

Посівний та післяпосівний періоди (квітень-травень). Дотримання оптимальних строків, норм та глибини висіву. Сівба кукурудзи в оптимальні строки створює передумови для швидкої появи та розвитку сходів, що значно зменшує ступінь пошкодження рослин личинками західного кукурудзяного жука..

Добрива теж відіграють значну роль в обмеженні шкодочинності личинок західного кукурудзяного жука, сприяючи поліпшенню живлення рослин і прискорюючи їх розвиток.

В стадії викидання волоті – молочно-воскова стиглість (червень-серпень). Проти жуків західного кукурудзяного жука проводять обробіток посівів кукурудзи препаратом Карате Зеоном, мк.с.,  0,3 л/га, або Кайзо, в.г., 0,3 кг/га.

За появи перших яйцекладок другого покоління кукурудзяного стеблового метелика проводять 3-хразовий випуск трихограми (по 50-100 тис. самиць/га) через кожні 5-6 днів.

Збирання врожаю (вересень-жовтень). Для зниження загрози пошкодження качанів хворобами (фузаріозом, нігроспоріозом) збір урожаю проводять з настанням фізіологічної стиглості зерна у стислі строки, уникають механічного травмування зерна,  вчасно досушують зерно до вологості 14%, дотримуються рекомендованих режимів зберігання зерна.

Післязбиральний період (жовтень-листопад). Подрібнення післязбиральних решток (дискування) і проведення глибокої зяблевої оранки забезпечує поліпшення фітосанітарного стану полів: знищення джерела інфекції листкових та стеблових збудників хвороб, травмування і погіршення умов зимівлі коваликів, хрущів, кукурудзяного стеблового метелика, совок, західного кукурудзяного жука.

Особливості розвитку шкідника. Личинки західного кукурудзяного жука живляться корінням кукурудзи. Але при їх відсутності певний час можуть живитися корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватись. Личинки живляться корінням кукурудзи, що призводить до зменшення кореневої маси, поганого розвитку коріння і ураження його гнилями, які надають йому бурого забарвлення. Ослаблені рослини стають сприйнятливішими до різних захворювань, за рахунок того, що жуки та личинки є переносниками різноманітних збудників захворювань кукурудзи: грибкових, бактеріальних, вірусних. Пошкоджені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко полягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливий механізований збір врожаю. Найбільша шкодочинність західного кукурудзяного жука проявляється на тих полях, де відсутня сівозміна. При беззмінному вирощуванні кукурудзи значно зростає щільність популяції цього шкідника.

Жуки живляться пилком, маточковими стовпчиками, незрілими зернами, листям кукурудзи. Крім цього, жуки можуть живитися пилком інших рослин з родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.

Виявлено вогнища західного кукурудзяного жука у 3-х нових гірських районах Закарпаття, таким чином цього шкідника виявлено в усіх районах Закарпатської області і територія під карантинним режимом по кукурудзяному жуку збільшилась на 11 373 га.

Розповсюдження яєць та личинок цього шкідника можливе з транспортом, залишками ґрунту, що прилипає до насіння, знаряддями праці. В пошуках корму дорослі особини перелітають на поля кукурудзи та інших культур у нові райони. Перенесенню жуків сприяє вітер.

Важливим заходом є щорічне обстеження посівів кукурудзи маршрутно-візуальним методом, за допомогою феромонних пасток.

З агротехнічних заходів боротьби є дотримання сівозміни, що включає зернові (крім кукурудзи), багаторічні трави, конюшину, люцерну, просапні культури. Висівати кукурудзу на одному і тому ж полі можна лише через 3 роки, не допускаючи монокультури кукурудзи.

З хімічних заходів боротьби основним є обробка рослин пестицидами проти жуків та внесення в ґрунт при сівбі гранульованих препаратів проти личинок західного кукурудзяного жука.