Постійний попит на сою потребує не лише забезпечення стабільності, а й подальшого збільшення продуктивності культури. Цього можна досягти тільки шляхом оптимізації всіх складових агротехнології, з-поміж яких ланка обробітку ґрунту під посів сої посідає одне з чільних місць.
Зважаючи на те, що соя — яра культура пізніх строків сівби, є можливість якісно підготувати ґрунт під посів сої у циклі зяблевого обробітку ґрунту. Вибір способу й глибини основного обробітку ґрунту під сою значною мірою залежить від біологічних особливостей сої, зокрема розвитку її кореневої системи, що на початку вегетації інтенсивно росте і в подальшому може використовувати елементи живлення з глибших шарів.
Оптимальний рівень ущільнення ґрунту під сою забезпечує сприятливіші умови для його аерації, діапазон ґрунтової щільності під сою становить: на початку вегетації — 1,10–1,20, а на час цвітіння і формування бобів — 1,25–1,28 г/см3 ґрунту. Саме це є однією з підстав для проведення оранки під сою на глибину обробітку від 22 до 28 см у жовтні — листопаді , що надає значного зниження забур’яненості поля, забезпечує зберігання оптимальних параметрів агрофізичного стану орного шару та, відповідно, накопичення вологи осінньо-зимового періоду.