«…Людство підійшло до порогу, за яким потрібні і нова моральність,
і нові знання, новий менталітет, нова система цінностей»
М.М. Моїсеєв
Екологічна освіта — запорука розв'язання кліматичних проблем і підвищення якості життя.
Всесвітній день екологічної освіти (The World´s Environmental Education Day) бере свій початок з 1972 року, з Декларації Конференції Організації Об’єднаних Націй з проблем навколишнього середовища. Вперше був відзначений в Стокгольмі (Швеція) в червні 1972 року. Проте з 1975 року, коли в Белграді відбувся Міжнародний семінар просвітницької діяльності з питань навколишнього середовища, і де була видана Белградська хартія екологічної освіти, проголошуючи свої глобальні цілі, кожного року 26 січня цей день відзначається на міжнародному рівні.
ЮНЕСКО та ЮНЕП створили три головні декларації, які становлять напрями екологічної освіти: Стокгольмська декларація (1971 р.), Белградська хартія (1975 р.), Тбіліська декларація (1977 р.). Ще одну конференцію ООН провели 1992 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія). На конференції вперше обговорили концепцію сталого розвитку, а в декларації перерахували 26 принципів збереження навколишнього середовища, якими керуються й нині. Тоді було наголошено на величезному значенні екологічної освіти в реалізації стратегії виживання та сталого розвитку людства.
Мета свята — акцентувати на важливості екоосвіти як наукової дисципліни, яка приділяє особливу увагу соціальному аспекту екологічних проблем і фокусується на формуванні обізнаності, знань, навичок і мотивації, які потрібні для розв'язання екологічних проблем та їх запобіганню.
Найголовнішими завданнями екологічної освіти є:
- виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності й універсальності;
- відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах із довкіллям, виховання любові до рідної природи;
- подолання споживацького ставлення до природи;
- розвиток особистої відповідальності за стан довкілля;
- розвиток умінь ухвалювати рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки;
- виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок його збереження.
Компонентами екосвіти є екологічні знання, екологічне мислення, екологічний світогляд, екологічна етика й екологічна культура.
Недавно Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів оприлюднено топ питань, які найбільше турбували українців наприкінці минулого року.
Топ екологічних проблем, які турбують громадян України останнім часом:
- використання пластикових пакетів; вирубування дерев у лісових масивах; незаконна реалізація ялинок;
- стихійні сміттєзвалища;
- забруднення атмосферного повітря;
- жорстоке поводження з тваринами;
- збереження Карпатських лісів;
- реорганізація лісових та рибних господарств;
- робота регіональних структур Держекоінспекції.
Екологічна освіта є динамічним та спільним процесом для людського усвідомлення того, що дозволяє виявити екологічні проблеми як глобального, так і місцевого рівнів.
І звісно, що самих екологічних знань з охорони довкілля, якщо вони не втілюються на практиці, недостатньо. Екологічне виховання має вирішальне значення для підвищення потенціалу населення в питаннях, пов’язаних з охороною навколишнього середовища.
