Оленка волохата — шкідник, якого активує сонце і тепер нашестя його в Закарпатській області

07 черв.,2022

: Новини Агрономічного відділення

Оленка волохата — шкідник, якого активує сонце і тепер нашестя його в Закарпатській області

Дисципліна «Захист рослин» зі спеціальності 201Агрономія що вивчається фахівцями агрономічного відділення завжди має тримати руку на пульсі змін кліматичних умов та виникнення нових шкідників рослин та засобів боротьби з ними в Закарпатській області.

Оленка волохата (Epicometis hirta Poda) - шкідник, який був характерний більш для південних регіонів країни, але останні роки, враховуючи кліматичні зміни, суттєво зросла його чисельність і в нашій області. Високий рівень шкодочинності шкідника прогнозується і в цьому році. Особливо сильні пошкодження наносить в посушливі роки. Жук, поширений в усіх регіонах України. Особливо сильно шкодить у посушливі роки. Спалахи її розмноження пов’язані зі змінами ритму сонячної активності, У роки масового розмноження шкідник завдає значної шкоди садам, ягідникам, овочевим і декоративним культурам.

Жуки літають у теплі сонячні години дня. Харчуються цвітом, виїдаючи тичинки й маточки, обгризають пелюстки спочатку на кульбабі, тюльпанах, нарцисах, після чого перелітають на квітучі кісточкові культури (абрикос, персик, черешню), трохи пізніше — на зерняткові (яблуню, грушу), ягідні (суницю, смородину). Потім перелітають на квітучі бур’яни. Завдає шкоди досить широкій групі трав’янистих рослин і дерев: кульбаба, тюльпан, нарцис, ірис, шипшина, троянда, каштан, калина, бузок, абрикос, персик, черешня, вишня, слива, груша, яблуня, полуниця, виноград (бутони, зав’язь, молоді листочки), смородина (молоді листя, квітки), ріпак, гірчиця, льон, баштанні культури, горох (листя, сходи), соя, люцерна, колоски жита, пшениці, ячменю, волоть проса, кукурудзи, соняшник та ін.

В залежності від термінів цвітіння жуки мігрують з культури на культуру. Вони виїдають з квіток тичинки й маточку, обгризають пелюстки, частково можуть пошкоджувати і молоде листя. Імаго – жук 8,4-13,6 мм довжиною і 6-8 мм шириною. Забарвлення матово-чорне, надкрила в білих плямах. Все тіло комахи, особливо нижня його сторона, покрите густими жовтувато-сірими волосками.

Жуки зимують в ґрунті на глибині 15-40 см, виходять з місць зимівлі ранньою весною – переважно в першій половині квітня. Активний літ спостерігається в теплі та сонячні дні, початок масового льоту розпочинається зазвичай в період цвітіння кульбаби лікарської та продовжується до середини червня. Окремі жуки літають до кінця літа. В холодні дні, під час дощу і на ніч ховаються в ґрунт.

В червні спостерігається яйцекладка – жуки відкладають яйця в ґрунт під перегнивші рослинні рештки, часто в нори гризунів, на присадибних ділянках – в компостні ями, тощо. Кожна самка відкладає близько 15-20 яєць. Основна частина яєць концентруються на відстані 0–200 м від осередку їх поширення. Через деякий час з яєць відроджуються личинки, період розвитку яких триває близько 2 місяців. Личинка живиться виключно рослинними залишками не пошкоджуючи коріння.

Причини поширення .Одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього виду на території України, а, відповідно, і його шкодочинності, є безпосередній вплив діяльності людини, а саме: збільшення площ неорних земель, засмічених бур’янами, насамперед злаковими видами, особливо біля багаторічних насаджень. Така безгосподарність розширює харчову базу для оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав’янисті види, а потім і плодові рослини) й личинок шкідника в другій половині вегетації. Але на сьогодні не всі інтенсивно обробляють землю в садах і в полі, ці фактори обумовлюють розширення харчової бази для жуків та сприяють збереженню запасу личинок.

Заходи боротьби прості та доступні, використовують особливості поведінки оленки волохатої та її біологічні особливості. Молодий жук зимує у коконі в землі тому осіння обробка ґрунту дає можливість знищити імаго оленки. У ранкові та вечірні години жуки малоактивні, завмирають і не літають. Тому їх струшують з дерев та кущів, попередньо змочивши дерево водою, на розстелений поліетилен, а з низькорослих кущів їх можна зібрати в ручну. Найбільше їх під час цвітіння. При перекопуванні грядок бажано вибирати та знищувати личинок. Жуків оленки волохатої приваблює синій та фіолетовий кольори, що також можна використати для збирання шкідника. Під деревами встановлюють пастки – яскраво сині чи фіолетові ємкості з холодною водою або з водою, затравленою одним з інсектицидів - Актара , Енжіо , Децис профі або Каліпсо . Замість того щоб сідати на квітки, імаго падають в ємності і гинуть.

Інтенсивна агротехніка, оранка цілинних масивів також призводить до поступового зменшення чисельності виду.

Зростання чисельності оленки є те, що всі стадії її розвитку пов’язані з ґрунтом.

В такому разі проводять хімічні обробки. Здійснюючи захисні заходи, потрібно бути дуже обережними, бо масова поява шкідника збігається в часі з цвітінням більшості культур, а отже, в період медозбору.

Дерева обприскують інсектицидом, тракторним обприскувачем, у безвітряну погоду з 12 до 15 год дня, за відсутності опадів.

Біопрепарати сьогодні

Також існує біологічний метод захисту. Хороший результат для контролю кількості шкідника дають біопрепарати. До складу препаратів входять гриби, що здатні знищувати личинок оленки волохатої ще в ґрунті.

Вносити біопрепарати краще навесні або восени у вологий ґрунт. Для досягнення максимального ефекту після проводять дощування. Ґрунт обробляють за допомогою садового розпилювача або подають біопрепарат на ділянку через крапельну стрічку. Перед закладанням маточника малини, ожини, полуниці й суниць ґрунт потрібно обробити за 1–3 місяці до посадки саджанців або восени для знезараження до наступного сезону. Достатньо декілька обробок на кілька років. За високої чисельності шкідників рекомендують вносити в баковій суміші з біоінсектицидом Акрофіт. Вирощування на ділянці сидератів також сприяє відлякування шкідників.

Препарат Боверин являє собою білий або сіруватий порошок — спори гриба Beauveria bassiana, збудника грибного захворювання під назвою мускардини. Спори поширюються повітрям і через ґрунт, потрапляють на поверхню комахи й проростають всередину тіла через м’які ділянки хітинового покриву. Всередині гриб починає інтенсивно розростатися по всьому тілу, розчиняючи ферментами кутикулу, внаслідок цього виділяються токсини, спричиняючи загибель шкідників. Після загибелі комахи на поверхні його тіла утворюються спори, здатні заразити здорові особини. Боверин і Метарізін не можна змішувати з біологічними препаратами на основі гриба Trichoderma lignorum (Тріходермін).

Прилипач — це спеціальна хімічна добавка, що створена для поліпшення змочуваності рослин розчинами пестицидів й інших препаратів унаслідок скорочення поверхневої натяжки води Усі обробки, як із додаванням прилипачів, так і без них, проводять у ранкові та вечірні години, бо вдень температура повітря занадто висока, а сонячні промені, проходжуючи через краплини, можуть завдати опіки рослині. Що ж до додавання прилипачів до робочого розчину, то це варто робити після того, як обприскувач буде заправлений на 90% і до робочого розчину будуть додані всі препарати — деякі прилипачі схильні до піноутворення.

Викладач агрономічного відділення Андрій Чонка

Завідувач агрономічного відділення Ольга Гудзовата

Перегляди: 2374