Успішна  перезимівля озимини, при створенні сприятливих умов для весняно-літньої вегетації рослин, є запорукою формування високопродуктивного  агроценозу.  Слід зазначити, що посіви пшениці озимої та ячменю  після виходу з зими витратили частину накопичених протягом осіннього періоду вегетації вуглеводів, є ослабленими і потребують своєчасного огляду та підживлення. Тому після обстеження посівів  на заселення мишоподібними гризунами та ураження хворобами, а також засмічення багаторічними бур’янами, з метою отримання  високого урожаю якісного зерна, надзвичайно важливим заходом весняного догляду озимих культур є підживлення посівів.  

Серед видів добрив, які застосовуються для весняного підживлення, більшість аграріїв традиційно віддають перевагу аміачній селітрі. При цьому  можна застосовувати  два  способи  прикореневого  підживлення: врозкид та у рядки. В обох випадках добрива вносяться лише при настанні фізичної стиглості ґрунту, тобто після відновлення  весняної вегетації озимих, після підсихання  верхнього шару ґрунту. Фізичну стиглість можна легко визначити органолептично: вона настає, якщо ґрунт не липне до рук, а при розминанні  розсипається на дрібні агрегати.

Найбільшу ефективність має прикореневе підживлення озимих рядковими (зерновими) сівалками. По-перше, добрива, які вносяться рядковими сівалками, потрапляють одразу в ризосферну (кореневмісну) зону ґрунту, з якої найбільш швидко та максимальною мірою засвоюються кореневою системою. По-друге, рядкові сівалки поряд з підживленням виконують допоміжну, не менш важливу функцію – руйнування ґрунтової кірки, завдяки чому істотно покращується повітропроникність і знижується температура верхнього шару ґрунту, що в сукупності сприяє кращому росту й розвитку рослин.

Саме таким способом, після проведеного детального аналізу стану посівів, були підживленні озимі культури на дослідно-демонстраційних полях коледжу,  а саме: 34 га ячменю та 8 га озимої пшениці.

Голова циклової комісії агрономічних дисциплін

Наталія Доктор