Існує давня Легенда про створення жінки: «Створив Бог чоловіка. Звісно, Йому було дуже нудно одному. І тоді Господь вирішив створити і жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка. Тоді Бог узяв кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючу силу магніту. Змішав усе разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, упертість віслюка, в’їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п’явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії. Усе це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок — вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові й промовив: “Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті».
Жінка — чарівне слово.
Жінка — життя прикраса.
Жінку віншуємо знову,
І непідвладна жінка часу.
Жінка — кохана й мати,
Сестра й бабуся.
Жінка — життєве свято,
Свято, що вічно в русі!
Жіноча доля…
У кожної жінки вона складається по-різному. Спільне в жіночій долі — це є турбота. Турбота про сім’ю, дітей, про тих людей, які знаходяться поряд. Кожна людина, кожен народ має свої святині. До кожної святині належить насамперед любов до матері, до тієї жінки, яка дала нам життя, яка нас виплекала, виростила і виховала. Жінки можуть усе. Але ким би не були вони, які б рекорди не встановлювали, вони завжди залишаться жінками. Одвічно стоять поряд слова: жінка-мати, жінка-сестра, жінка-дружина, розрадниця, кохана, єдина. Жінка й кохання — категорії вічні. Попри всі біди у світі владарює чистота, честь, гідність і любов..
