Добу, в якій жив і творив один із визначних діячів-культурологів на Закарпатті Олександр Духнович, дослідники називали церковнослов’янськоруською. Одні письменники виступали з вимаганнями вживати в літературі церковнослов’янську мову, другі, як і О. Духнович, обстоювали «руську», треті обороняли народну мову.
Духнович виступав за релігійну і народну єдність, показав приклад змагання підкарпатських русинів до культурно-просвітньої та релігійної єдності з галичанами.
Олександр Духнович народився 24 квітня 1803 року в селі Тополя (нині Словаччина) в родині священника. Освіту здобув у духовних школах Ужгорода та Пряшева. Після завершення навчання був посвячений за целібатом (неодруженим) у священики і, як одного з найкращих учнів, його призначили на роботу архіваріусом єпархіальної канцелярії у Пряшеві (тепер Словаччина). До роботи ставився дуже сумлінно, проте, не отримував належної відплати й жив у злиднях.
Життєрадісний юнак викликав невдоволення в черствої вдачі єпископа Г. Тарковича, котрий відмовляв йому в їжі і житлі. Тому наприкінці жовтня 1830 р., обірваний і напівбосий, Олександр подався до Ужгорода, де його приязно зустрів єпископ О. Почі, знайомий з ним ще з духовної семінарії. Він навіть зарахував Олександра Духновича священиком Мукачівської єпархії, але це не означало можливості працевлаштування, оскільки пряшівський єпископ не дозволяв йому переїжджати зі своєї єпархії. Олександр Васильович довго шукав роботу, врешті на запрошення віце-жупана Ужгородської жупи Степана Петровая став вихователем його семирічного сина. З посади домашнього вчителя (1830 р.) і почалася педагогічна діяльність Олександра Васильовича Духновича.
До своїх практичних учительських обов’язків Олександр Васильович ставився надзвичайно серйозно, ґрунтовно студіював педагогічну теорію. У Степана Петровая була дуже багата бібліотека, якою у вільний час міг користуватися й Духнович. Тож він поринув у праці Я. А. Коменського, Й. Г. Песталоцці, А. Дістервега. Саме тоді в нього зародилася ідея самому написати підручник з педагогіки для вчителів і батьків, що він і здійснив пізніше.
