Конституція України – фундамент нашої свободи

28 черв.,2026

: Бібліотечно-інформаційний центр

Конституція України – фундамент нашої свободи

Щороку 28 червня українці відзначають одне з найважливіших державних свят – День Конституції України. Саме цього дня у 1996 році Верховна Рада України ухвалила Основний Закон нашої держави, який визначив її демократичний розвиток, права і свободи громадян, а також засади державного устрою.

Конституція є фундаментом будь-якої незалежної країни. Вона встановлює правила співіснування суспільства, гарантує права людини та визначає відповідальність держави перед своїми громадянами. Для України прийняття Конституції стало важливим кроком у зміцненні суверенітету та утвердженні демократичних цінностей.

Історична довідка

«Руська правда» Ярослава Мудрого

Заведено вважати, що коріння української конституції тягнеться ще у часи київського князя Ярослава Мудрого, у XI століття. Створена ним «Руська правда» – це дійсно перша відома кодифікація прав на території Київської Русі, яка наслідувала законодавчі акти германських та англосаксонських держав Європи.

Самі закони укладалися на основі звичаєвого права, а текст містить норми кримінального, спадкового, торгового і процесуального законодавства.

Попри привілеї для вищого стану, усі вільні люди перебували під опікою «Руської правди», головним завданням якої було давати можливість сторонам захищати свої права на життя, здоров'я і майно, а судові – підставу до справедливого вироку.

Сторінка із «Руської правди». Фото: Греков Б.Д., Вікіпедія

Перша юридична конституція на території України

На території нинішньої України (Правобережжя) діяла конституція Речі Посполитої, укладена 3 травня 1791 року. Щоправда, уже у 1795 році, у ході поділу країни між росією та Австрією, закон втратив свою силу, але не історичне значення.

Вона вважається першою в Європі й другою у світі конституцією, яка:

встановлювала устрій Речі Посполитої згідно з ідеями просвітництва;
зміцнила виконавчу владу за принципом спадкової монархії;
скасувала liberun veto (принцип одноголосного прийняття рішень);
розширила права міщан та послабила позиції магнатів;
скасувала поділ на Польщу і Литву.

Конституція Пилипа Орлика

Конституцію Орлика «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького…» заведено вважати найпершою, хоча історики сперечаються чи була вона конституцією у сучасному розумінні.

Вона фактично не мала юридичної сили, бо була укладена урядом Гетьманщини у вигнанні у молдавському місті Бендери (тоді територія Османської імперії, нині фактично контролюється самопроголошеною державою «Придністровʼя») після поразки гетьмана Івана Мазепи у битві під Полтавою 1710 року.

Конституція Орлика. УНІАН

«Конституція Пилипа Орлика, якій понад 300 років. Її називають першою писемною Конституцією Європи. Справедливо, щоб її читали в кожному куточку України. Для цього вона буде перекладена з латини на українську мову, і десятки тисяч примірників відправляться в українські школи»,

– сказав Зеленський у зверненні 2022 року.

У «Пактах й Конституції законів…» йшлося про обмеження прав гетьмана, окреслювалися його обов’язки та визначався майбутній лад держави. Зокрема, визначався поділ влади на:

законодавчу (Генеральна рада, яка збирається тричі на рік);
виконавчу (гетьман і Генеральна старшина);
судову (Генеральний суд) гілки.

Оскільки гетьман «не повинен карати сам із власної ініціативи і помсти», а рішення, яке виносить Генеральний суд, «не поблажливе й не лицемірне, а таке, якому кожен мусить підкоритися, як переможений законом».

Оригінал документа написано латиницею, він постійно зберігається у Національному архіві Швеції. 5 червня 2023 року генеральна директорка архіву Карін Астром Іко передала Очільнику Укрдержархіву Анатолію Хромову засвідчену латиномовну копію Конституції Пилипа Орлика, оригінал якої зберігається в Стокгольмі та є безцінним надбанням нашої спільної історичної спадщини.

Швеція передала Україні засвідчену копію латиномовної Конституції Орлика. Фото: Анатолію Хромову, Державна архівна служба

Окрім латинського варіанту Конституції Пилипа Орлика, є українськомовний варіант, який був підписаний гетьманом. Однак оригінальна титульна сторінка конституції досі зберігається у Російському державному архіві давніх актів у москві.

Конституція УНР

Конституцію Української народної республіки Центральна рада ухвалила 29 квітня 1918 року, у свій останній день існування. Однак цей документ так і не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського.

Конституція проголошувала державну незалежність і територіальну цілісність УНР, рівність прав громадян, демократичні свободи.

Республіка мала бути парламентською зі Всенародними Зборами як вищою законодавчою владою (без посади президента).

Передбачався земельний адміністративно-територіальний устрій з широким місцевим самоврядуванням у всіх 30 землях.

Підтверджувалося право національних меншин в Україні на національно-персональну автономію, закріплювалося право національних союзів на законодавчу ініціативу.

Конституції радянської влади

Усього радянських конституцій було чотири: 1919, 1929, 1937 та 1978 років. Саме остання діяла на території України й після проголошення незалежності, аж до 1996 року. І хоча документом визначалися і демократичні свободи, і вільні вибори та гарантувалися права людини, але фактично усе це не діяло.

Процес формування нинішнього варіанту головного документа країни почався одразу ж після прийняття 16 липня 1990 року Верховною Радою УРСР «Декларації про державний суверенітет України» – і вже у жовтні була створена Конституційна комісія.

За шість років створили щонайменше 15 варіантів документа – вони тривалий час обговорювалися, доповнювалися і доопрацьовувалися. Найгостріші суперечки викликали питання розподілу влади й власності, державної символіки, статусу російської мови й статусу Республіки Крим.

Комуністи відмовлялися підтримувати тризуб і синьо-жовтий прапор, інша частина депутатів не погоджувалася на автономний статус Криму. Зрештою досягли непростого компромісу — автономний статус півострова та українська символіка.

Більше про Конституцію 1996 року

«Батьком» Конституції вважають тодішнього народного депутата Михайла Сироту. Саме він представляв з трибуни Верховної Ради усі її статті в «конституційну ніч» 1996 року.

Михайло Сирота

У записах про ті події Михайло Сирота зазначав, що боротьба була дуже виснажливою, і були моменти, коли здавалося, що все висить на волосині, і незалежної України не буде.

Михайло Сирота був науковцем, мав звання кандидата технічних наук. Згодом став політиком. Був народним депутатом другого, третього та шостого скликань, головою Трудової партії України. Саме він був головою Комісії з доопрацювання проєкту основних законів країни.

Активна робота над фінальним проєктом Конституції тривала три місяці, а спеціально створена комісія працювала по 13 годин на день. У березні 1996 року проєкт рекомендували до розгляду Верховною Радою. А під час підготовки до другого читання у документ внесли близько 6 тисяч правок.

Основний Закон ухвалили о 9:20 ранку 28 червня 1996 року після 24 годинного марафону майже безперервної роботи.

Конституція України у Верховній Раді

Від початку ухвалення документ змінювався кілька разів. Хоча й, згідно з ним, передбачена досить жорстка процедура внесення до неї змін та доповнень.

До слова, для схвалення змін до різних її розділів вимагається від 2/3 до 3/4 голосів від конституційного складу Верховної Ради (450 народних депутатів). Якщо ж зміни скасовують чи обмежують права й свободи людини і громадянина або спрямовані на ліквідацію незалежності чи загрожують територіальній цілісності держави, то Конституція України взагалі не може бути змінена.

Сьогодні Конституція України залишається символом державності, незалежності та єдності українського народу. В умовах сучасних викликів її принципи набувають особливого значення, адже саме вони утверджують прагнення українців жити у вільній, правовій та демократичній державі.

Працівники бібліотеки

Перегляди: 16