П’ятого грудня увесь світ відзначає Міжнародний день волонтерів, дванадцятого грудня – День благодійництва.
Волонтерський рух — благодійна діяльність, яку здійснюють люди без заробітної плати, без просування по службі, а заради добробуту та процвітання суспільства. День волонтера було засновано ще 1985 року з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН. У сучасній Україні волонтерський рух розпочався у 90-х роках. Офіційно його визнали
10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів. У
звіті ООН про стан добровольчої діяльності у світі зазначено, що більша частина волонтерства у всьому світі відбувається неформально, тобто більшість населення займається благодійністю в громадах, не приймаючи членство волонтерських організацій.
Україна – єдина країна у світі, в якій цей день переходить у День Збройних Сил України, який відзначається 6 грудня. Волонтерство закладено у генетичному коді українців. Волонтерський рух в Україні став популярним, починаючи з Революції Гідності та російської окупації. Волонтери добровольцями йшли на фронт, збирали допомогу, везли на передову все, що могли. Вони приймали біженців, здавали кров пораненим, знаходили потрібні ліки, плели маскувальні сітки та готували їжу для наших захисників. Сьогодні через труднощі, що виникають у зв’язку з пандемією COVID-19, багато волонтерів приєдналися до Національних товариств Червоного Хреста та інших організацій.
Рада студентського самоврядування коледжу бере активну участь у волонтерській діяльності, організовує благодійні акції. Наприклад, щорічно з нагоди Дня святого Миколая вона готує та дарує гостинці діткам-сиротам у дитячих будинках Закарпатської області. Завдяки тяжкій праці волонтерів багато хто отримує необхідну допомогу. Вони допомагають дітям і дорослим, піклуються про здоров'я людей і тварин, їх комфорт і безпеку. Нерідко волонтери ризикують власним життям заради порятунку інших.
