Різдво – одне з найголовніших свят у році!

06 січ.,2022

: Новини відділення бухгалтерських та туристичних дисциплін

Різдво – одне з найголовніших свят у році!

6 січня – вечір з якого все починається… Всі жителі України, та мальовничого Закарпаття вітають один одного словами «Христос народився!», а у відповідь чують «Славімо його!».

Різдво — одне з найбільших, найголовніших свят християнства. Один-єдиний вечір року називається Святим, тому що саме такої пори більше двох тисяч років тому на світ з’явився в образі людському Син Божий, щоб визволити людей від гріха і смерті та від того зла, яке кожен із нас відчуває на собі. На святки Немовля Бог перебуває з народом, дарує щастя і добробут на цілий рік. У ці дні забуваються образи, радість, очікування чогось нового охоплює всіх.

«Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ой радуйся, земле, Син Божий народився!- лунає тут і там…

Варто зауважити, що Закарпаття – багатонаціональний край, особливістю якого є наявність кілька релігійних конфесій. Частина мешканців Закарпаття, живуть за Григоріанським церковним календарем, тому Святий вечір і Різдво Христове святкують з 24 на 25 грудня відповідно. Греко-католики та православні на Закарпатті, які користуються Юліанським календарем, відзначають Різдво із 6 на 7 січня. І ті, й інші готуються до Святвечора дуже ретельно та заздалегідь.

Закарпатці славляться своїм бережливим ставленням до традицій та звичаїв, які мають дуже давні корені. Незважаючи на радянський період, коли було заборонено відзначати релігійні свята, краяни зуміли їх зберегти й відродити. До прикладу, традиція святкування Різдва на Закарпатті в дечому унікальна та відрізняється від інших областей України. Вона пов’язана з етнічними, історичними, релігійними, особливостями краю, адже тут проживає велика кількість різних національностей – угорців, румунів, словаків, німців, чехів та ін.

Тому практично в кожному районі й селі Закарпатської області традиції та страви, що готують на святковий стіл, певною мірою відрізняються і якогось єдиного взірця для всіх немає. Кожна родина має власні традиції, що передаються з покоління в покоління і з часом трансформуються та осучаснюються.

Наприклад символом вічного світу, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена прикрашена ялинка. Верх її увінчаний прекрасною зіркою – у пам’ять про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. Гілки прикрашені різнобарвними кулями, золотою мішурою, фігурками співаючих ангелів, пастухів з маленькими баранчиками, розсічені свічами та ліхтариками, начебто нагадуючи про вогні багаття й ліхтарів, що світили для Віфлеємських пастирів у святу ніч. І через дві тисячі років різдвяні вогні світять майже в кожнім будинку.

Серед зелених голок тихо передзвонюються, закликаючи свято, срібні дзвіночки, що подібні до тих, які палестинські пастухи стад надягали своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки один одному. Адже є прикмети, що на Святвечір не можна сваритись, бо рік буде нещасливим.

Також не можна нічого з хати позичати, щоб у новому році не було втрат. Обов’язково у вечері, 6 січня, годують домашніх тварин або худобу, щоб задобрити на наступний рік, а в будинку все прибирають, щоб було чисто.

Коли в небі з’явиться перша зірка – збираються за столом в дружньому колі, моляться і сідають вечеряти.

На столі в Святвечір можна побачити 12 пісних страв. Багато людей ще з листопада дотримується посту. Закарпатці варять грибну юшку, грибні голубці, узвар, ліплять вареники і пироги, роблять вінегрет, страви з квасолі, риби, грибів, квашеної капусти, печуть всілякі тістечка і печиво і, звичайно ж, готують святкову кутю. Втім, кутя – явище відносно нове в закарпатської кухні, ще кілька десятків років тому її заміняла звичайна відварна пшениця. 7 січня цей пост закінчується, і столи рясніють м’ясними стравами – пікницями (ковбасами), гурка, шовдарь.

У кожному районі Закарпаття – свої унікальні сімейні кулінарні рецепти. У деяких селах, наприклад, роблять з тіста так звані бобальки або печуть Корочуном (різновид хліба). Кожен з присутніх в Святвечір обов’язково повинен спробувати кутю і трохи з кожного блюда. Окремо на стіл або на підвіконні до ранку ставлять порожні тарілки, шматочки хліба і келихи з вином для померлих родичів, проявляючи, таким чином, до них свою повагу. Крім страв, на куточки столу господарі кладуть зубчики часнику, монети – щоб були в будинку здоров’я і достаток. У деяких селах краю в будинок заносять стіг сіна, роблять з пшениці дідухів.

Вранці ж, 7 січня, вважається хорошим знаком, якщо першим до хати увійде чоловік – це означає, що в родині цілий рік буде щастя. Потім всі йдуть на святкове богослужіння або залишаються вдома і чекають колядників, або самі йдуть колядувати до своїх родичів і близьких.

У селах Закарпаття також поширена традиція, коли від хати до хати колядують старожили для церкви. З цього дня стартує закарпатський цикл різдвяних свят, який включає в себе Маланку, або Старий новий рік, і триває до Водохреща.

Найяскравіша особливість закарпатського Різдва – закарпатський вертеп, або так званий бетлегем. Хлопці-бетлегеми переодягаються в пастушків, ангелів, царів, чортів, дідів та бабусь і показують виставу про народження Христа, колядують. Сценарій театралізованої вистави готують за кілька тижнів до свята. Всі зароблені гроші віддають церкві.

Як би ви не святкували Різдво, головне те, що вся сім’я та родина збирається разом. Такі події дуже зближують, надихають, це свого роду антистресова терапія від повсякденної рутини, яка виснажує та притуплює відчуття справжнього життя. Це ніби казка, яка приходить щороку й робить нас щасливішими.

Христос Народився! Славімо Його!

Мар’яна Пиринець

Перегляди: 657