Духовні традиції українського народу: святково обрядова культура, духовне свято «Благовіщення Пресвятої Богородиці»

09 квіт.,2024

: Новини відділення бухгалтерських та туристичних дисциплін

Духовні традиції українського народу: святково обрядова культура, духовне свято «Благовіщення Пресвятої Богородиці»

Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди.

Народне прислів’я

У понеділок, 08 квітня 2024 року у групі ОТГ-11, було проведено тематичну виховну годину .

Мета: розширити і поглибити знання студентів про найдавніше церковне свято, традиції нашого народу щодо святкування Благовіщення.

Звичаї, обряди та свята – одна з найдавніших форм духовної культури народу.

Звичаї це правила поведінки, вони як неписані закони що передаються з покоління в покоління.

Обряди - це дійства, приурочені найбільш важливим подіям у житті людини.

Свята - від слова «святий», «святість», а отже це день або дні, коли урочисто відзначають видатні події та дні, які служать для духовного очищення людини.

Звичаї дотримуються щоденно, обряди ж виконуються напередодні чи безпосередньо у дні свят. Кожен народ і кожна нація мають власні звичаї, традиції, які вироблялись протягом століть.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських

звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.

Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.

Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди.

Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні. Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки, Спас).

Так, одне з найдавніших двунадесятих свят християнської церкви є свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Свято призначене події повідомлення архангелом Гавриїлом Діві Марії про Її обраність Господом на землі.

Благовіщення святкується за девʼять місяців до Різдва Христового. За духовним вченням, людина з'являється на світ у момент зачаття в утробі матері, а не в момент її народження. Слово “Благовіщення” – це буквальний переклад з грецької мови слова “Євангеліє” – Добра звістка. У православному календарі Благовіщення не є перехідним святом, тому відзначається завжди 7 квітня за новим стилем (25 березня за ст.ст.).

Святкувати Благовіщення почали у Східній Церкві в часи цісаря Маврикія (582-602). Він затвердив це свято обов'язковим у всій державі

У перші століття свято вважалося Господським, бо мало такі первісні назви:

Христове Зачаття,
Благовіщення про Христа,
Початок відкуплення,
Благовіщення ангела Марії,
День Поздоровлення,
День або свято Благовіщення.

Лише в VII ст. усталюється сьогоднішня назва для всієї Східної Церкви – Благовіщення Пресвятої Богородиці, а само свято відносять до Богородичних.

В Україну свято прийшло з утвердженням християнства, проте надалі народні язичницькі традиції продовжують співіснувати з християнським святом. В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення і Сорока Мучеників). Вважається, що весна цього дня остаточно поборола зиму, Бог благословляє землю і відкриває її для сівби. За народними уявленнями, лише після Благовіщення можна було розпочинати польові роботи.

Раніше ж «турбувати» землю вважалося великим гріхом».

До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та починали вити гнізда. Існувало повір'я, що на Благовіщення відкривалася земля і з неї виповзали змії, вужі та інші плазуни.

Цього дня здавна існував звичай випускати на волю пташок: «Щоби співали на волі, Бога прославляли та просили щастя-удачі тому, хто їх випустив». Господар випускає на волю, на сонце, також всіх тварин, навіть пса і кота виганяє на подвір'я — « щоб чули весну і самі про себе дбали ». Пасічники цього дня виставляють на двір вулики.

У церкві цього дня святять проскури. Потім пасічник проскуру кришить та висипає її у мед, «щоб бджоли роїлися», а сівач змішує з землею та сіє по чотирьох кутах ниви — «щоб дощова хмара ниви не минала»; проскуру заривають у землю, « щоб град посіву не побив ».

Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами.

Існує повір'я: яка погода на Благовіщення, така і на Великдень.

Український народ особливо шанує свято Благовіщення і суворо забороняє всяку працю того дня: за його думкою навіть птиця на Благовіщення святкує, гнізда не робить. На Благовіщення, казали, досить тільки торкнутися якого насіння, чи зерна, щоб воно зараз же втратило свою сходову силу і ніколи не запліднилося. Не можна, казали, також підкладати того дня і яйця під курку, бо зробляться бовтунами або вилупляться з них калік

Все, що належить до зачинання, було обставлено суворими заборонами: Благовіщення — це свято землі, і тому, як писав проф. Грушевський, супроти нього наказувано боязкий містицизм, щоб, бува, чимсь його не споганити, не порушити. Бог благословляє на Благовіщення землю, або, як казали гуцули, — «вкладає в неї голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина, що спала в землі — мурахи, жаби, гади». Від Введення до Благовіщення не можна порати землі, а від Благовіщення можна вже над нею працювати, бо Бог поблагословив того дня рослини — «і всяке диханіє». Різні вірування, в'яжуться з цією основною ідеєю пробудження землі і схованого в ній життя, що її український народ прив'язував до свята Благовіщення.

Крім того для українського селянина, за народною символікою, Благовіщення віщує, і тому з ним в'яжеться багато прикмет: якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла. Якщо на Благовіщення дощ іде, то добре вродить жито. Якщо цього дня (або вечір) гроза — рік буде врожайним на горіхи, якщо дощить — восени слід збирати врожай грибів, а якщо сніг — літо не буде врожайним.

Вважають, що на свято Благовіщення весна остаточно переборює зиму, про це казали: «Благослов зиму руйнує».

Існував на Благовіщення і звичай годування жебраків та убогих за кошт церковних громад.

Ідея свята Благовіщення - це надія на спасіння людського роду. Ангел Гавриїл приніс звістку, що незабаром на землю прийде Спаситель. Народить Його нікому не відома галілейська жінка Марія. Саме через неї відбудеться таїнство народження і пришестя Бога на землю: не війною, галасом чи страхом, а Божим Дитятком, яке принесе у світ Мир, Любов, Злагоду і Спасіння усім, хто дослухається до Нього. Ця Дитина зробить усе зло на землі безсилим.

Тому і святкуємо ми на Благовіщення народження надії на наше спасіння.

Тому і є стільки добра і світла у цьому величному святі.

Куратор групи ОТГ-11

Зоряна Мельник

Перегляди: 419