Питання булінгу й досі актуальне в учнівському середовищі та сучасних українських освітніх закладах. У закладі освіти вирішальна роль у боротьбі з булінгом належить педагогічним працівникам. Проте впоратися з цією проблемою вони зможуть тільки за підтримки керівництва освітнього закладу, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Йдеться про всі форми поведінки, потрібні для ефективної й конструктивної участі в громадському житті, в сім’ї, в освітньому середовищі; про вміння працювати з іншими на результат, попереджати й вирішувати конфлікти, досягати компромісів. Формування саме цих компетентностей, а також поваги до прав і свобод людини, нетерпимости до приниження її чести й гідности, фізичного або психічного насильства, до дискримінації за будь-якими ознаками.
З цією метою у групі ОТГ-21, 10 лютого 2025 року була проведена тематична виховна година на тему: « Зупинимо булінг разом».
Мета виховної години:
- формування у молоді нетерпимого ставлення до насильницьких моделей поведінки, небайдужого ставлення до постраждалих осіб,
- усвідомлення насильства як порушення прав людини;
- сприяння запобіганню та протидії булінгу (цькуванню);
- забезпечення створення безпечного освітнього середовища.
Булінг (цькування) – діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Для детального ознайомлення з даним питанням та видами булінгу студенти підготували доповіді, співдоповіді та презентацію.
Типовими ознаками булінгу є:
- систематичність діяння;
- наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- умисні дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
- дисбаланс сил;
- відсутність розкаяння у кривдника.
Види булінгу
Фізичне насильство найбільш помітне, однак складає менше третини випадків булінгу (штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, ляпаси, пошкодження та знищення одягу та особистих речей жертви, а також погляди, жести, образливі рухи тіла та міміки обличчя).
Економічний булінг – крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших особистих речей жертви, вимагання грошей тощо.
Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.
Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення образливих чуток, сексуальні погрози, жарти тощо.
Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу інтернет, цькування через соціальні мережі).
Суб’єкти реагування.
Суб’єктами реагування у разі настання випадку булінгу (цькування) в закладах освіти є:
-
служба освітнього омбудсмена;
-
служби у справах дітей;
-
центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
-
органи місцевого самоврядування;
-
керівники та інші працівники закладів освіти;
-
засновник (засновники) закладів освіти або уповноважений ним (ними) орган;
-
територіальні органи (підрозділи) Національної поліції України.
Педагогічні (науково-педагогічні) та інші працівники закладу освіти у разі, якщо вони виявляють булінг (цькування), зобов’язані:
- вжити невідкладних заходів для припинення небезпечного впливу;
- за потреби надати домедичну допомогу та викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;
- звернутися (за потреби) до територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України;
- повідомити керівника закладу освіти та принаймні одного з батьків або інших законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
Сказане спересердя — не привід для позову.
Чи закон про булінг не змусить батьків подавати в суд за всі ті випадки, коли зморені вчителі, розлючені порушеннями дисципліни, щось непедагогічне спересердя сказали учням? Ні, адже в негативному досвіді спілкування учнів і дітей теж розрізняють конфлікти та цькування.
Ознаки булінгу педагогом
Вчитель може бути суворим, підказують давні традиції. Але де завершується дисциплінування і починається знущання? Чи можна педагога визнати булером не лише тоді, коли він вдається до фізичного насильства, а й коли словесно принижує?
Вісім ознак вчительського булінгу щодо учня:
- cистематичне занижування оцінок;
- зневажливе ставлення до учня на основі раси, релігії або сексуальної орієнтації;
- приниження або залякування одного й того самого школяра перед однокласниками;
- регулярні саркастичні зауваження, висміювання;
- постійна демонстрація відрази до дитини;
- за загальні провини регулярно карають одного й того самого учня;
- погрози предметами (приміром, лінійкою, указкою) або кидання їх поруч з дитиною, штовхання;
- пошкодження речей учня (розривати зошити, кидати сумку тощо).
Є кілька причин, через які таке трапляється. Одна з них — брак толерантності. Тож дитина з якимись рисами (зайвою вагою, певної національності) може стати жертвою булінгу. Інша (але не єдина) поширена причина: недостатня педагогічна професійність. Якщо в педагога немає в арсеналі ефективних дисциплінарних стратегій, невдачі у вихованні студентів можуть призвести до почуття безпорадності. Це почуття може змусити вчителя вдатися до тактики залякування.
Сказане спересердя — не привід для позову.
Чи закон про булінг не змусить батьків подавати в суд за всі ті випадки, коли зморені вчителі, розлючені порушеннями дисципліни, щось непедагогічне спересердя сказали учням? Ні, адже в негативному досвіді спілкування учнів і дітей теж розрізняють конфлікти та цькування.
Типовими ознаками конфлікту є:
- нерегулярність;
- баланс сил— здатність кожної зі сторін конфлікту впливати на його процес, відносна рівність фізичних сил, соціально-психологічної адаптованості, комунікаційних навичок, соціального статусу, стану здоров’я, ментального розвитку;
- відсутність умислу заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування своїм інтересам та/або спричинення соціальної ізоляції;
- розкаяння сторін конфлікту;
- зусилля сторін конфлікту спрямовані на вирішення конфлікту.
Що робити батькам
Коли вчитель вдається до фізичного насильства, про ці випадки стає відомо широкому загалу, це осуджується і тягне за собою покарання. З випадками булінгу суто на рівні психологічного тиску все інакше. Учні інколи вважають це нормою, і нікому не скаржаться. Батьки бояться погіршити ситуацію для своєї дитини.
Якщо батьки вважають, що їхня дитина потерпає саме від булінгу, треба задокументувати інциденти (детально записати час і дату події, що саме сталося або що було сказано). Важливо знайти свідків — записати імена викладачів, студентів або батьків, які можуть підтвердити те, що відбувається. Також треба дізнатися, чи є в інших уасників навчального процесу такі самі скарги на цього пеагога (варто запитати батьків), чи знають студенти та інші викладачі про конфлікти між конкретним учнем та його педагогом.
Як має реагувати директор освітнього закладу.
За новим «Порядком реагування», директор освітнього закладу має скликати засідання спеціальної комісії не пізніше ніж через три робочі дні з дня надходження заяви, а також повідомити поліцію, для надання психологічної допомоги — службу у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Також саме на адміністрацію школи покладено обов’язок організувати підготовку матеріалів для засідання комісії (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо). Ідеться про будь-які випадки булінгу, у якому учасниками були лише студенти або ще й дорослі. Практичний психолог та соціальний педагог діагностують стан психологічного клімату у групі.
Комісія має виробити рекомендації щодо роботи зі сторонами булінгу та батьками учнів, заходи стабілізації психологічного клімату в колективі та формування емпатії між сторонами булінгу. Освітній заклад має надати різнобічну допомогу (правову, соціальну, психологічну). Для цього зазвичай доводиться залучати незалежних фахівців. Обов’язково доведеться посилити профілактику булінгу, виробити спільно зі здобувачами освіти правила взаємодії групи.
Відповідальність
Це може бути цивільна, адміністративна та навіть кримінальна відповідальність. Якщо говорити про цивільну відповідальність, то вона полягає у захисті честі й гідності, а також відшкодуванні моральної шкоди. Відбувається це або в добровільному порядку, або в примусовому порядку через суд.
Адміністративна відповідальність за вчинення булінгу тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.
З настанням ж 16 річного віку до кривдника мають застосовуватися санкції Кримінального кодексу України, якщо в його діях є ознаки складу злочину. У випадках особливо жорстокого поводження кривдника з жертвою кримінальна відповідальність настає з 14 річного віку.
Найважливіше, щоб педагог припиняв будь-які ознаки булінгу одразу ж, не давши ситуації розвинутися.
Необхідно чітко визначити ієрархію відносин «вчитель-учень»,
і в жодному разі самому її не порушувати і не давати такої можливості учню…»
Куратор групи ОТГ-21
Зоряна Мельник