.jpg)
15 лютого виповнюється 31- річниця виведення військ з Афганістану.
З метою вшанування пам’яті загиблих у афганській війні, студенти спеціальності «Туризм» під керівництвом Пиринець М.В. та Жабко О.Г. підготували тематичну виховну годину. Де заглибившись в історію дізнались про Афганістан, про події, героїв цієї страшної війни.
Здавалося б рани загоїлись, у пам’яті все рідше з’являються страшні спогади… Але для тих, хто там був, воював, бачив смерть товаришів – ця війна не зникла без сліду. Вона ще досі приходить до воїнів – «афганців», то страшним сном, то поглядами з фото загиблих побратимів, то тисячами імен на могильних плитах…
Війна в Афганістані тривала більше 9 років. Участь у ній взяли 160 тисяч 375 українських військовослужбовців, 3360 з яких загинули, 72 зникли безвісти, близько 4000 отримали інвалідність.
Ця війна триває і сьогодні, але вже без участі наших солдат. Розповідає один із воїнів-учасників бойових дій на території інших країн Іван Васильович Гуральник. Який поділився своїми враженнями та історією чужої країни - чужої війни. Він сказав:
«Тоді ж, ідучи у те пекло чужої країни з іншою вірою, ми вірили, що несемо визволення народу Афганістану, тим, хто поневолений. Ми вірили, що йдемо не вбивати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною кампанією».
Кадрові військові – офіцери, прапорщики, звичайні солдати гідно виконувати свій обов’язок аби захистити сумнівні ідеологічні цінності першої в світі держави робітників і селян. Хтось залишив сім’ю, родину, батьків, власних дітей, хтось студентську аудиторію, фабричний цех, колгоспний лан. Багато з цих молодих людей вже ніколи не побачили рідних та друзів.
Дуже хочеться, щоб молоде покоління пам’ятало ветеранів, виявляли до них повагу та розуміння. Розуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не до жив, не до співав, не до кохав.
Мар’яна Пиринець