Сьогодні Рахів – це місто, яке намагається впевнено крокувати у ногу з часом, заявляючи про себе хорошими справами, розвитком інфраструктури, покращенням благоустрою, активним долученням до міжнародної співпраці, бажанням по-новому жити і працювати.

Історія датує заснування Рахова (угор. – Raho Mezev) 1447 роком, хоча письмова згадка про це поселення відома ще з 910-го року. Тут знайдено скарб мідно-бронзових предметів пізньої бронзової доби (кінець ІІ – початок І тисячоліття до нашої ери), що свідчить про людську діяльність на цьому місці понад три тисячі років тому. Рахів дуже багато чого пережив в історичному минулому.

29 червня 1945 року коли Закарпаття приєднали до УРСР.  Уже в січні 1946 року Рахів стає селищем, а 1957-го – містом.

Зі зростанням населення розвивалися й народні промисли, які до тепер характерні для Рахова. У першій половині ХІХ століття населення зайняте ремісництвом, випасом худоби та землеробством.

Значним поштовхом до соціально-економічного розвитку Рахова в кінці ХІХ ст. стало будівництво в 1894 році залізниці.

Нині Рахів часто називають столицею закарпатських гуцулів, або гуцульським Парижем. Тут, немов на варті спокою зелених лісів, полонин та долин, стоять карпатські вершини – грізний Петрос, ніжна Близниця, cуворий Піп Іван, велична Говерла.  Неподалік від Рахова, на автодорозі до міста Ужгорода, установлений геодезичний знак, що символізує географічний центр Європи.

Рахів здавна був релігійним центром, оскільки тут проживали представники різних релігійних течій  тут діють 33 православні громади, 18 — греко-католицьких, 6 — римо-католицьких, є також кілька громад свідків Бога Єгови, 6 громад церков Євангельських християн баптистів, та представників інших конфесій. Тільки за останні 5 років у районі побудовано і реконструйовано 13 храмів.

На території району бере початок одна з найбільших приток Дунаю — Тиса, яка утворюється злиттям Чорної і Білої Тис 4 км вище від центру міста Рахова.

Візитівкою  Рахівського району  є фестивалі одна з найяскравіших сторінок культурно-мистецького життя Закарпаття. Вже більше десяти років він демонструє кращі здобутки та традиції  Гуцульщини: культуру, побут, ремесло та знану гостинність. Серед таких – це: музичний фестиваль «Мерцішор; гуцульський фестиваль «Берлибаський бануш»; фестиваль «Гуцульська бринза»; фестиваль «Барви Квасівського ліжника»; фестиваль «Гуцульська Ріпа» та ін.

Якщо підвести певний висновок Рахівський район може запропонувати туристам для відвідування всі найвищі вершини Українських Карпат, найбільш високогірний гірськолижний курорт в Україні – полонину Драгобрат, єдиний в Україні Музей екології гір, географічний Центр Європи, два історико-краєзнавчі музеї, церкви з архітектурою ХV-XVIII ст., унікальні традиції гуцулів, які збереглися до цього часу.