Першим з роду Шенборнів володарем Мукачівсько-Чинадіївської домінії став архієпископ Лотар-Франц фон Шенборн, який отримав в 1728 році милістю цісаря Карла IV експропрійовані в князів Ракоці землі Закарпаття. Нащадки поважної духовної особи з суто німецькою господарською дбайливістю приділили чимало уваги економічному розвитку регіону. На місці сучасного замку в ті часи стояв невибагливий дерев’яний мисливський будиночок. Вишуканий палац зайняв його місце наприкінці XIX століття завдяки графу Ервіну-Фрідріху фон Шенборну-Бухгейму.
За п’ять років (1890-1895) в природний ландшафт було гармонійно вписано двоповерхову споруду з церквою-каплицею та чотириповерховою вежею з годинником. Легкості та невагомості будівлі надають шпилясті башточки, а притаманний архітектурі того часу астрономічно-календарний символізм проявився у 365 вікнах, 52 димоходах, 12 входах (мова йде про дні, тижні та місяці). Зовнішнє оздоблення палацу добре збереглося, чого не можна сказати про інтер’єр. Перефарбовані з білого в коричневий парадні сходи, мармуровий камін та люстра-русалка – все що лишилося від минулої величі інтер’єрів, а решта – безликі санаторні палати з пересічними радянськими меблями. В I пол. XX століття Шенборни приклали титанічних зусиль, щоб зберегти маєток у власності, але все ж таки змушені були покинути його назавжди в 1944 році. Вже в 1946-му в палаці було відкрито будинок відпочинку, а в 50-х рр. – санаторій «Карпати».