МАТУСЕНЬКО, ПРОБАЧ…
У селі стоїть хатина,
Дзвінко пташечки співають,
Там мати виростила сина,
У нім душі не чаїть.
Почула мати вранці новину,
Що сьогодні, в ясну днину,
Син зібрався на війну
Захищати Україну!
Старенька плаче, просить:
«Синочку, повертайся!».
—Не плач, матусю, я повернуся!
Ми переможем, ти дочекайся!
Та куля в Іловайському котлі
Потрапила у груди сину,
—Мамо, як боляче мені,
Я помираю, я ж тебе покину…
Матусенько, пробач, прошу,
Мушу залишити я тебе одну,
Не судилося з тобою довго жити,
Твою старість в злагоді зустріти.
Виконати обіцянку я не зміг,
Не прийду більш на батьківський поріг…
Боже, хоч би трішки, на хвилину,
Дай попрощатись мамі з сином,
Благаю я Тебе, молю.
Не встиг я матері сказати,
Як сильно я її люблю…
Та вмить у серці біль нестерпна
Життя забрала в сина вперто…
Дзвінко пташечка співає,
А мати сліз уже не має.
Змарніла, над могилою стоїть…
І тільки височенний прапор майорить.
Слава нашим героям!