Викладачі Гуленко М.П. та Касинець Д.В. разом із студентами груп  ВМ-24, ВМ-25  провели  виховний захід на тему «Чорнобиль: біль і скорбота України». Метою виховного заходу було згадати про трагедію віку — вибух на ЧАЕС, поглибити знання студентів про неї, визначити негативний вплив аварії на стан навколишнього середовища та здоров'я населення; розвивати вміння студентів аналізувати та узагальнювати навчальну інформацію, наголосити про потенційну небезпеку радіації, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС; виховувати у студентів почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

Чорнобиль. Чорний біль нашої землі. Хоч минуло 37 років з того трагічного дня, все одно це слово полум'яніє чорним вогнищем скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною. У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.  Про жахливу подію важко згадувати, страх проймає душу при згадці про мільйони загиблих людей, особливо молодих, які помирали повільно, але в тяжких муках. Ще багато століть ця трагедія буде нагадувати про себе. 
Вона увійшла в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України.

26 квітня - це День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись. Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали ми більше шанувати рідну землю? Для людей цей край став мертвим, але природа і далі продовжує життя. Вона мовчки страждає за помилки людей. Вирвавшись з-під влади недбайливих господарів, радіація спричинила трагічні наслідки, встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому.
Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків.
Наша пам'ять і пам'ять багатьох наступних поколінь знову і знову буде повертатися до трагічних квітневих днів 1986 року, коли ядерна смерть загрожувала всьому живому і неживому.