Звідкіля у колишнього хлопчика-кріпака взялися фундаментальні знання з літератури, мистецтва, історії, філософії?

"Книги для мене - як хліб насущний", - хто замислювався над цими словами видатного Кобзаря? Чим були наповнені його книжкові полиці?

Можливо, і ви не раз задавалися цими питаннями…

 Разом з студентами, які шанують  шевченкове слово, ми провели деякі дослідження, а  результатами наших розвідок ділимося з вами.

 У пошуку інформації увагу привернула  робота Лесі Щербатюк, яка здійснила цікаве дослідження про наукові та художні праці в житті Тараса Шевченка, а також про культурно-мистецьке оточення, яке мало великий вплив на  світогляд Кобзаря.

Яким пам'ятаємо Шевченка зі школи? Ми одразу згадуємо неодмінні атрибути його образу: кожух, шапка, розкошлані вуса й борода, глибока лисина та підсліпуваті очі. Не дивно, що в нас закарбувався образ старого чоловіка. Він начебто знав тільки народні пісні, почуті в дитинстві. Або ж читав лише старосвітські релігійні тексти і свої "захалявні книжечки". Можливо, ще Пушкіна та Герцена...

Але ж звідки тоді Шевченко брав свої знання? Без них він би не став великим мислителем, академіком славетної Академії мистецтв, майстерним художником, шанованою людиною в колах інтелігенції, пророком української нації, генієм думки і слова... Не даремно ж говорив Іван Франко: "Він був кріпаком - і став велетнем у царстві людської культури".

- Виявляється, ще у Вільні він добре вивчив польську мову, пізніше також і французьку, - пояснює Леся Щербанюк. - Тож міг читати книги російських, польських і французьких авторів в оригіналі. У Петербурзі, після викупу з кріпацтва, використовував кожну найменшу можливість, щоби читати книжки. Користувався бібліотекою Євгена Гребінки, де ознайомився з новою українською літературою. Це були Котляревський, Квітка-Основ’я­ненко, Гулак-Артемовський, поети-ро­мантики. Тут же вивчив твори багатьох зарубіжних письменників. Безумовно, йому дуже близькою була творчість романтиків: поляка Адама Міцкевича, росіян Пушкіна і Лермонтова, британців Джорджа Байрона, Вальтера Скотта і Роберта Бернса, німців Фрідріха Шиллера, італійців Данте, Бокаччо, Тассо, Аріосто. Крім того, в лектурі Шевченка були твори Вольтера, Шекспіра, Беранже, Гьоте, Мольєра, Барб’є, Діккенса, Свіфта й багатьох інших.

Після викупу з кріпацтва у 1838 році та в роки навчання в Академії мистецтв в Петербурзі Шевченко ознайомлювався з античною культурою й літературою. У цьому сегменті найближчими для нього були Гомер, Есхіл і Овідій.

- У листі до Осипова 1856 року Шевченко називав Овідія "найдовершенішим створінням". Він любив його твори, не раз на засланні згадував про сумну долю Овідія в листах до друзів, порівнював її зі своєю, - розповідає пані Леся.

Давня українська література та спеціальні історичні дослідження також були для поета дуже важливі. Зачитувався літописами Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, "Історією Русів". До творів, які читав Шевченко, належала й Біблія.

Найулюбленішим Шевченковим письменником епохи Відродження був Вільям Шекспір, з творами якого він майже не розлучався. Возив їх із собою Україною в 1840-х, а опинившись на засланні, просив надіслати їх йому. У 1843 році створив два малюнки до "Короля Ліра", в своїх повістях згадує героїв Шекспіра. Твори англійця мали вплив на написання поеми "Сон", на композицію "Назара Стодолі".

Особливо високо письменник цінував Даніеля Дефо, його "Робінзона Крузо" радив читати і дітям, і дорослим. Надіслав цю книжку у французькому перекладі своїй племінниці з написом "Любій Прісі на пам’ять од дядька Тараса Шевченка. 1859. Сентября 12" та з порадою уважно перечитати.

Неодноразово читав філософа Френсіса Бекона "Прогулка с удовольствием и не без морали".

- Після смерті поет залишив велику бібліотеку, сліди якої загубилися. У 1861 році фольклорист і етнограф Данило Каменецький склав "Опис книжкам, що належали Т. Г. Шевченкові", в якому 110 записів включали понад 150 книжкових одиниць. Бібліотека складалася з книжок українською, російською і польською мовами і свідчила про широкі інтереси поета. Значна частина книжок мала дарчі написи авторів, перекладачів і видавців - Марка Вовчка, Афанасьєва-Чужбин­ського, Гоголя, Костомарова, Куліша, Максимовича, Сови, Тургенєва…

Великий вплив на Шевченка мало і його мистецьке оточення. Ідеться про коло петербурзької інтелігенції. Зокрема у 1830-1840 роках поет потоваришував з російським композитором Михайлом Глинкою.

Він слухав уривки з опери "Руслан і Людмила" у виконанні самого Глинки. Саму виставу дивився в 1843 році, а уривки з опер знав напам’ять. У 1838 році Шевченко у Петербурзі зустрівся з актором Михайлом Щепкіним. То була для нього дуже важлива зустріч, потім він писав "мой искренний друг, знаме­ни­тый старец Щепкин". Слухав Шевченко й видатну італійську співачку Альбіоні Марієтту в 1844-1845 роках. Узагалі не пропускав гастролі інших світових оперних знаменитостей, які гастролювали на той час в столиці.

Його формували і книги, і живе спілкування з видатними людьми...

Чи не приклад для сучасної людини?