Ліна Костенко

19.04.2021 року в академічних групах ВМ-14, ВМ-15 відділення ветеринарної медицини кураторами Тетяною Дурдинець і Вікторією Попович було організовано та проведено відкриту виховну годину «Митцю не треба нагород, його судьба нагородила».

Метою виховної години було розглянути основні віхи життєвого і творчого шляху Ліни Костенко; спонукати студентів до роздумів про значення для людини її зв’язку зі своїм корінням; удосконалювати навички виразного читання поетичних творів; виховувати чесність, гідність, порядність, людяність, любов до поезії. 

Ми відчинили двері в дивовижний і яскравий світ художнього слова видатної української поетеси Ліни Василівни Костенко. 19 березня 2021 року вона відзначила свій 91 День народження. Такою людиною може пишатися будь-який народ, бо вона є спадкоємцем кращих традицій своєї нації.

    * * *

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де.

Хтось перевіяний, як зерно,

у ґрунт поезії впаде.

 

Митцю не треба нагород,

його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

тоді вона уже людина.

 

Ведучі розповіли присутнім про цікаві факти з життя і творчості поетеси. Світ поезії Ліни Василівни особливий і дуже різноманітний, тут є і любов, і зачарування, і розчарування. Насамперед - це світ драми - чи то в людській душі, чи в історії, чи в природі. Енергія драми, а іноді й трагедії пульсує в її поезіях. Єдине, чого в них немає, так це нарікань на долю, хоча життя поетеси склалося досить нелегко. 

Вслухайтеся в слова Ліни Костенко, серцем доторкніться до них, вдумайтесь у їх глибокий зміст - і вам відкриється багато таємниць життєвих і поетичних. ЇЇ геній, незважаючи на всі негаразди і катастрофи, гоніння й замовчування, залишається могутнім олімпом сучасної поетичної думки.

Схильна до афористичного формулювання поетичних роздумів, вона один із віршів завершила гіркувато-лукавим висловом:

Щастя треба - на всякий випадок,

Сили треба - на цілий вік.

Безкомпромісність - ось пароль її поезії. Неповторність - ось друге з ключових понять волелюбної музи Ліни Костенко. Час, який дістався цій жінці для життя, теж потребував від неї самозреченості, віри й відваги. Своєю поезією за часів безмовності й стандарту вона рятувала честь української літератури.

Декламація студентами поетичних творів Ліни Костенко («Страшні слова, коли вони мовчать», «Мій перший вірш написаний в окопі», «Доля», «Вже почалось, мабуть, майбутнє», «Життя іде і все без коректур» та ін.) дозволила присутнім поринути у найпотаємніші закутки людської душі, доторкнутися до нерозгаданого…

Страшні слова, коли вони мовчать,

коли вони зненацька причаїлись,

коли не знаєш, з чого їх почать,

бо всі слова були уже чиїмись.

 

Хтось ними плакав, мучився, болів,

із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди і мільярди слів,

а ти їх маєш вимовити вперше!

 

Все повторялось: і краса, й потворність.

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія - це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

На початку 80-х років ХХ століття з-під пера поетеси з'являється історичний роман у віршах «Маруся Чурай», який згодом був названий українською енциклопедією ХVІІ століття. Ліна Костенко написала історію свого народу, його трагедії й прозріння, повернула українській нації гідність.

Студенти підготували і провели інсценізацію фрагмента історичного

роману у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай». Головна героїня художнього твору Маруся Чурай, як і Роксолана, і Євпраксія, стали легендою нашого народу. Маруся Чурай - душа нації, піснетворка, горда і мужня. Вона стала символом духовності і принесла всесвітню славу нашому народові.

Золоту сторінку творчості Ліни Василівни становить її духовний діалог із матінкою-природою. Це особлива ніжна струна її поетичної ліри, напоєної любов'ю до всього живого, до неповторного світу навколо нас. Симфонія ж кохання творчої палітри поетеси - ніби золоте пташеня поетичного саду. Ці перлини інтимної лірики дали щасливу нагоду делікатно доторкнутися до найсокровеннішого в душі авторки. Слухаючи її любовні та пейзажні вірші, ми поринаємо в дивовижний світ високих, чистих і святих почуттів («Осінній день, осінній день, осінній!», «Мене ізмалку люблять всі дерева», «Старезні пні, кошлаті поторочі», «Моя любове! Я перед тобою», «Розкажу тобі думку таємну» та ін.).

***

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є - дорога, явори,

усе моє, все зветься - Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Хочеться відмітити високу активність студентів, які неабияк зацікавилися особистістю Ліни Василівни Костенко. Розповіді про цю геніальну жінку супроводжувалися демонстрацією презентації. Відеоролик «5 цікавих фактів про Ліну Костенко» присутні переглядали із захопленням, адже не бачили цього раніше. Загалом під час виховної години в аудиторії панувала святкова атмосфера, звучала класична мелодія, українська народна пісня «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». Ми щасливі з того, що талановита поетеса живе в наш час. Побажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я, творчого натхнення і нових мистецьких звершень. Ми, читачі, любимо, вивчаємо, захоплюємося неповторною, мудрою і пристрасною її поезією.