Чорнобильський вітер по душах мете.
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
…Лиш пам'ять, лиш розум усе пам’ятає.
Сьогоднішній день ще раз відлунює спогад про страшну трагедію, що сталася в 1986 році.
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу.
Сьогодні куратором групи ВМ-25 Дзямко Т.В., проведено виховну годину на тему «Дзвони Чорнобиля».
Пройшло 35 років з цього трагічного дня, про який важко згадувати. Страшне чорнобильське лихо і досі продовжується, забираючи все нові й нові жертви. Збільшились захворювання та смертність людей, поширились дитячі захворювання. Радіація встигла наробити багато лиха не лише теперішньому поколінню, але й прийдешньому. Чорнобиль — незагойна рана на тілі нашої землі.
Студенти групи підготували цікаві доповіді щодо історичних фактів, причин аварії, декламували вірші. Також за допомогою туристичного маршруту відвідали «сучасний Чорнобиль», де подумки перенеслися в минуле.
26 квітня – одна з найтрагічніших сторінок в історії нашого народу. Чорнобиль... Нині це слово знає весь світ. Чорнобиль – це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.
Тетяна Дзямко