9 листопада для українського народу уже декілька років поспіль стало справжнім святом. У цей день ми відзначаємо День української писемності та мови.
Що є найбільшим духовним багатством нації? Що є джерелом життя кожної людини? Що живить нас, надихає на подвиги, надає сил і наснаги? Безперечно, Мова! Адже у її глибинах – філософський розум, мудрість і життєвий досвід багатьох поколінь.
Мова і писемність — це основа у становленні кожного народу і нації. Українська мова і писемність допомагала нам століттями берегти свою самобутність, передавати знання, пам’ятати про те, хто ми і ким ми є.
Ми пишаємося українською мовою древньою і водночас сучасною, мелодійною та рішучою, мовою мистецтва і науки. Мовою правди, «сили й простоти».
Ми гордимося своєю тисячолітньою традицією писемності, що сягає часів Київської Русі. Ми згадуємо твори Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Василя Стуса і багатьох інших. Ми згадуємо тисячі тих, хто щодня захищав право українців бути собою. Завдяки мові ми були, є і обов’язково залишимось українцями.
Сьогодні, у такий нелегкий для України час, ми маємо розвивати і відстоювати свою рідну мову. Маємо здолати століття чужинського панування, яке намагалося стерти українську з публічного життя, бо наша мова і наша писемність — це частинка нашої душі, це ми самі.
У цьому щиро переконані студенти нашого фахового коледжу, які охоче долучилися до відзначення Дня української писемності та мови. З власної ініціативи вони підготували добірку кращих поетичних творів про мову – ніжну, мелодійну, солов’їну українську...
У цей день, разом з багатьма українцями, ми звертаємось до всіх: «Любіть і шануйте рідну мову! Говоріть, читайте, думайте і творіть українською! Робіть українську мову модною і популярною!»
З Днем української писемності та мови!
Аліса Чорі,
викладач філологічних дисциплін