19 березня виповнюється 130 років з дня народження видатного українського поета, перекладача, науковця, громадського діяча Максима Тадейовича Рильського. Із цієї нагоди студенти групи «ПВ-17», «ЕКО-11», «ЗП-11» разом з викладачами відділення суспільних та філологічних дисциплін Мар’яною Михайлівною Попович та Ольгою Іванівною Мигович підготували позааудиторний захід «Вічність поетичного слова Максима Рильського», що відбувся в читальному залі бібліотеки коледжу.
Із вступним словом виступила О. І. Мигович. Вона наголосила, що Максим Рильський – одна з найцікавіших і водночас найбільш суперечливих постатей української літератури ХХ століття. Його поезія – це синтез гармонії, краси та глибокої філософії, де кожне слово виплекане, немов дорогоцінна перлина. Рильський належав до групи «київських неокласиків», які прагнули піднести українське слово до рівня європейської культури. Але доля не завжди була до нього прихильною. Йому довелося пройти через переслідування, арешт, ідеологічний тиск. Та навіть у найтемніші часи Максим Рильський не зрадив найголовнішого – любові до рідної мови, мистецтва, природи і людини. Його творчість – світло, що продовжує горіти.
Студентки групи «ПВ-17» Ліля Гарасим та Марина Носа підготували змістовну презентацію і розповіли учасникам заходу про дитинство поета, його батьків, родину, оточення, про ті духовні джерела рідної землі, які виплекали й сформували видатного митця слова.
Прекрасні поезії великого майстра лірики Максима Рильського яскраві і неповторні, сповнені виразних зорових образів, які одразу ж постають в уяві й запам’ятовуються, зворушують, дивують юні серця. Студенти декламували такі вірші, як «Мова», «Троянди й виноград», «Сікстинська Мадонна», «Молюсь і вірю», «Епоху, де б душею відпочить…», «Вже червоніють помідори…», «Запахла осінь в’ялим тютюном…», «Почорніли заводі в озерах…», «Ластівки літають, бо літається…» та інші. Такого Рильського повинна знати наша молодь. Підживлення незвичайним талантом сіє зерно любові до книжки, формує естетичне відчуття поетичного образу, витончений літературний смак, сприяє розкриттю творчої індивідуальності. Натхненні високим мистецтвом, студенти написали власні поезії. Зокрема, студентка групи «ПВ-17» Ліля Гарасим прочитала свою першу спробу під захоплені оплески слухачів.
Максим Рильський не просто залишив по собі вірші. Він навчив нас любити українське слово, берегти його, плекати його, як квітку. Він показав, що поет – це не тільки співець природи, а й мудрець, який веде народ до світла. Але найважливіше – він живе у наших серцях. І доки ми читаємо поезію Максима Рильського, доки захоплюємося його думками – доти його голос звучатиме.
Мар’яна Попович
Ольга Мигович