У 1900-1904 роках Іван Тобілевич створив власну трупу, виконував переважно комедійні акторські ролі.
У 1907 році Миколі Садовському вдалося відкрити у Києві постійний Український театр. Заслуга швидкого розвитку театру належить видатній родині Тобілевичів, члени якої виступали під сценічними псевдонімами Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського. Кожен з них не лише створив власну трупу, а й був актором і режисером.
Іван Карпенко-Карий – автор багатьох п’єс. Справжню популярність йому принесли комедійні твори «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн». У них автор виступив проникливим спостерігачем життєвих процесів, що зумовлювали суттєві зміни в українському суспільстві. Йому також належать кілька п’єс на історичні теми, серед яких певний інтерес становить трагедія «Сава Чалий». На драматургічній практиці Карпенка-Карого суттєво позначився його власний театральний, передусім акторський досвід, що диктував пошук тих сценічних засобів, які сприяли формуванню масового українського глядача.
Помер Іван Карпенко-Карий 15 вересня 1907 року у Берліні, похований на хуторі Надія.
Постановою Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році» 175 років з дня народження Івана Карпенка-Карого відзначається на державному рівні.
Про це та багато цікавих фактів з життя і творчості видатного драматурга, актора, режисера, театрального діяча, одного із основоположників нового українського театру почули студенти перших курсів на заняттях з української літератури.
Ольга Біляк