Тарас Шевченко – геній українського народу, літературознавець, борець за незалежність України. Вся його творчість зігріта любов’ю до Батьківщини. Для нього це слово було священним. Він хотів бачити країну вільною, щасливою. Кожен вірш поета – це біль серця за рідний край. Ніхто так не любив Україну, її квітучої природи, працьовитих людей, як Тарас Григорович. Він майже все своє життя провів за межами Батьківщини, але не зрікся, не забув її та своїх поневолених братів і сестер. Найщиріші слова митець присвячує народові. Творчість цього поета байдужим не залишила нікого, адже й сьогодні його вірші хвилюють і навчають. Твори Шевченка вписуються в сучасне життя.
У моєму творчому доробку є чимало поетичних творів про видатного поета. У вірші «Мова Кобзаря» йдеться про неповторність і особливість його мови:
У його віршах – доля народу,
Що мріє про щастя, про свободу.
Митець за Україну молився,
Аби ворог клятий зупинився.
У його віршах – найгарніша мова.
Милозвучна, калинова,
Неповторна, дорога,
Всесвітня слава Кобзаря.
Тараса Шевченка любить і шанує український народ. Ми, пошановувачі його палкого поетичного слова, повинні любити рідну землю, як любив її Кобзар.
