Станіслав Ніколаєнко зосередився на історії розвитку НУБіП України, значущих подіях, непростих періодах становлення університету і видатних особистостях, які прославили свою alma mater. Не обійшов увагою лектор і локації, якими вирізняється сьогодні навчальний заклад.

Голосієве сьогодні – це справжній науковий, навчальний і духовний осередок столиці, де гідне місце посідає Національний університет біоресурсів і природокористування – один із найславетніших закладів вищої освіти, знаний своїми науковими досягненнями і традиціями далеко за межами України. Одна з його родзинок – ботанічний сад: науково-дослідна, освітня, природоохоронна установа, дослідження якої спрямовані на вирішення проблем інтродукції та акліматизації деревних рослин, дендрології, лісової селекції та зеленого будівництва. На жаль, від парку та саду, закладених Петром Могилою та його послідовниками у далекому 1631 році, нічого не залишилось. Але, попри це, територія ботсаду НУБіП України має великий історико-культурний потенціал, з огляду на історію цієї місцевості та збережені і відтворювані пам’ятки. Ректор зауважив: на облаштування саду та його поповнення щорічно вкладається півмільйона гривень, а загалом – більше 5 мільйонів. Причому, до вісімдесяти відсотків робіт виконується власними силами, із залученням можливостей спонсорів – друзів університету.

Очільник університету розповів і про ідею створення в НУБіП Алеї слави, на якій увіковічені дванадцять непересічних особистостей: Микола Червінський, Антон Скороходько, Григорій Богданов, Петро Власюк, Леонід Касьянов, Володимир Пересипкін, Петро Погребняк, Павло Пшеничний, Петро Сльозкін, Євген Алексєєв, Іван Мартиненко, Петро Василенко – видатні вчені, фундатори нашого навчального закладу. Алея слави – це нагадування кожному з нас про те, як потрібно працювати й любити свій університет, свою Україну, з якою наполегливістю долати перешкоди на шляху до визнання.

Майбутні журналісти звернулись до ректора з питанням: чому на Алеї слави представлені погруддя тільки чоловіків, і чи не планують встановити такі постаменти видатним жінкам університету? На що Станіслав Миколайович назвав питання слушним і пообіцяв розглянути його найближчим часом.

Підсумовуючи, Станіслав Ніколаєнко зауважив: НУБіП – це не тільки можливість отримати вищу освіту, а й місце для саморозвитку та самопізнання. Відтак, як заклик студентству, прозвучали слова ректора: навчайтесь, розвивайтесь, працюйте, творіть, упевнено йдіть уперед до реалізації своєї мрії, примножуйте славу нашого університету! Щиро сподіваюсь, що ви також зробите свій внесок у його розвиток, прославите НУБіП своїми перемогами та досягненнями, створивши власну велику історію.