Що очікує, на Вашу думку, на вищу школу? Це питання до Вас як до очільника ГРОНУ – Громадської ради освітян і науковців України, голови Асоціації працівників аграрних навчальних закладів України «Украгроосвіта» і одного з керівників Спілки ректорів України.
— Як відомо, з приєднанням до Європейського освітнього простору вища освіта України перейшла, принаймні в деклараціях, від знаннєвого до так званого компетентнісного підходу. А це, зрозуміло, потребує серйозної навчальної матеріально-технічної бази, підготовлених науково-педагогічних кадрів, посилення інноваційної складової, нових зв’язків з бізнесом.
Пандемія змусила переосмислити і перебудувати процес надання освітніх послуг. Не можна не бачити, чисте дистанційне навчання поступово обнуляє наші сильні сторони – добру матеріальну базу, підготовлені кадри, ріст якості досліджень, лабораторно-практичного навчання.
Нині в суспільстві, у світі точиться дискусія про непотрібність такої, як нині, тривалості навчання, заміну реальних занять в лабораторіях, проведення вимірювань і дослідів на показ віртуальних картинок, відмову від серйозної і складної бази, кампусів, гуртожитків.
Пандемія розчищає конкурентне середовище для віртуального навчання. А навчання в університетах стає в масках, з дистанціями, з вимірюванням температури та знезараженням рук. Пандемія і дистанційна освіта стають реалією дня. Але ж дистанційно хліб не родить, його треба сіяти і збирати. Аналогічно і догляд за тваринами не відбувається поки що по інтернету…
Дехто в Україні серйозно дискутує на тему про повний перехід на дистанційну освіту, скорочення термінів навчання. До речі, у нас в країні вже працюють повністю дистанційні середні школи. А багато міжнародних корпорацій приступили до формування відповідних дворічних планів і програм, підбору кадрів. Так, Массачусетський технологічний інститут спільно з відомим пошуковим гігантом Google розробляють такі програми в галузі науки, техніки, інженерії та математики. Більшість навчальних програм можуть стати гібридними, а значення університетських містечок може втратити свою силу.
Водночас не можна не помічати продовження агресивного зовнішнього наступу на вітчизняні університети, зокрема на інститут магістратури. Тут за останні три роки при вступі нагромаджено стільки штучних перешкод – спочатку для юристів, а потім іще для 15 популярних спеціальностей, – що ставить під загрозу життєдіяльність в майбутньому цілих колективів. Вже запроваджено всуціль ЄВІ з іноземної мови, ЄФВВ з тестом загальних компетентностей для частини спеціальностей. А ще нас чекає введення кваліфікаційних іспитів (ЄДКІ) за регульованими спеціальностями, наприклад, ветеринарна медицина чи публічне управління.
Нас настійливо ведуть до зниження числа магістрів до 25% від випуску бакалаврів! Зрозуміло, що це призведе до втрати потенціалу випускових кафедр, їхнього системоутворюючого впливу на якість спеціалістів. Але це реальність. Отже, слід обміркувати можливість перенесення частини навчального матеріалу до бакалаврських програм, шукати, як додатково завантажити вивільнених викладачів.
Що ж до нашого вишу, то, напевне, прийшов час Вченій раді звернутися до Уряду з приводу створення на базі НУБіП дослідницького університету, передбачити навчання магістрів, аспірантів для всіх аграрних закладів вищої освіти України. Над цим і мусимо попрацювати в наступному періоді.
Разом з тим слід якісно змінити вивчення іноземної мови в університетах. Починати, на мою думку, потрібно з першого курсу! Адже зрозуміло, що без твердих знань іноземної не відбудеться сучасний фахівець. А для цього потрібно оновлювати всю діяльність профільних кафедр, підняти рівень науково-методичного супроводу, осучаснити програми, їх зміст і форми навчання, зацікавити викладачів. Бо тільки компетентний викладач може підготувати такого ж компетентного студента.
І найбільша загроза – негативний вплив зовнішніх загроз, зокрема з боку Росії, соціально-економічної кризи на суспільство, університети та їхніх викладачів, співробітників, студентів. До речі, третина студентів під час опитування називає головною проблемою відсутність коштів на навчання. І це змушує їх шукати, як вижити. Отака тенденція.