Іван Чендей – це візитівка Закарпаття

21 трав.,2022

: Новини

Іван Чендей – це візитівка Закарпаття

Цими травневими днями Закарпаття вшановує пам’ять визначного сина Срібної землі, українського письменника, кіносценариста, лауреата Шевченківської премії Івана Чендея.

З роками одні події в пам’яті вивищуються над іншими, постають Говерлами і Монбланами над полонинами і кичерами, через історичні панорами переходять племена і народи, і в мерехтінні небесного кіноекрану ти бачиш отой неосяжний космос у сяєві зір і сузір’їв, без якого й себе уявити неможливо. Там десь, яскрава і мінлива, сяє зоря Івана Чендея, запалена ним самим, як ватра далеко в горах. І світить вона магічно, як світила Іванові Палійчуку з повісті Михайла Коцюбинського та з фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». У сяйві письменницької слави Іван Чендей зустрічав тут, на вулиці Високій, 15, молодого кіногенія Івана Миколайчука, який залишив у альбомі почесних гостей свій автограф. І Сергій Параджанов, із яким Іван Чендей писав сценарій майбутнього світового кіно-шедевру, сидів на веранді з Іваном Чендеєм, і художник Федір Манайло, і ще немала черідка, як любив казати письменник, осяяних примхливою славою артистів, поетів, творчої богеми початку шістдесятих ХХ століття. Мерехтить далека ватра з небес, і не згасає.

Не згасає – і не згасне. Попри сучасну велику трагедію нашої країни, ми успадкували гори прадавніх трагедій і бід, і долати розбрат усе ще треба, хоча перші удари долі ми сприйняли і прийняли мужньо, як наші предки. Але ватри не згасають, і чужинці не загасять зірки над Карпатами і Великою Україною. Час прийде!!!

Потужним джерелом творчості було для письменника реальне життя, дійсні факти, які він брав на крила фантазії, домислу та вимислу, пропускав крізь збагачувальний апарат думки, зігрівав емоціями і хвилюванням серце. Тоді приступала до дії пісня – струмені тепла, дихання, почувань, без яких художня література неможлива. З потоку життєвих вражень письменник завжди відбирає найсуттєвіше, найістотніше і з цього творить свій світ. Він синтезує конкретне і загальне.

Чендей одним із перших в українській прозі 60-х років художньо переконливо розкрив внутрішній людський зміст єдності людини з духовним материком свого народу, з моральними цінностями, набутими у віках.

У творчості І. Чендея перехрещуються важливі соціальні, духовні й моральні координати історії Закарпаття. Впевнено наближався письменник до народного характеру-типу, ненав’язливо, але послідовно, від твору до твору, проводячи ідею добротворення, високого призначення людського буття на землі.

Доброї слави по багатьох селах і далеких околицях зажив майстер-тесляр Іван (повість “Іванові журавлі”). Коли поминали його люди, згадували мости, які Іван збудував, хати, які він зводив, дороги, його руками прокладені… Мамині невтомні руки піднесено оспівані в повісті “Кринична вода”. У батька (автобіографічна повість “Луна блакитного овиду”) — широка, тверда, мозоляста долоня як свідчення порядності й цноти. І слова батька, які значною мірою визначають властиві творчості Івана Чендея морально-етичні принципи характеротворення: “Чесно робити тяжко, але від чесної роботи легко на душі…”

Наступні збірки Івана Чендея — “Теплий дощ”, “Казка білого інею”, “Кринична вода” засвідчують зосередженість письменника на дослідженні соціально-психологічної природи людських характерів, їхніх морально-філософських першооснов.

Незмінно в центрі уваги письменника — віками витворювані народом духовні цінності. Як розуміти духовність? Де, коли, в якій ситуації втрачаються визначальні критерії інтелігентності, елементарна самокритичність, як то сталося з письменником Гаманом (оповідання “Комаха в бурштині”)? Чому його так навально захопила жадоба наживи, пихата вдоволеність своїми писаннями?.. Прийшла старість, огорнула самотність, і тепер Гаман з гіркотою згадує слова покійної дружини: “Ти ціле життя брів на гору, а дійсно всього вибирався на утлі пригірки…”

Історія його краю — в його творах. Вона відлунює в них гомоном блакитних овидів дитинства, складними перипетіями людських взаємин, світить чарівним світлом народних казок легенд…

Тетяна Плоскіна,

вивладач філологічних дисциплін

Перегляди: 518