14 жовтня православні та греко-католики відзначають свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть в народі, Святої Покрови – головне християнське свято осені.
Найбільшим і най значущим святом була Покрова для козаків. У цей день на Січі відбувалися вибори нового отамана. Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали заступницею і покровителькою православного воїнства.
На честь Покрови козаки будували багато храмів, деякі з них збереглися й донині. Перлинами архітектури вважаються Покровський собор Харкова, зведений у 1689 році, та київська трьох банна церква Покрови на Подолі, зведена у 1766-му.Тож не дивно, що через століття це свято здобуло в Україні ще й другу назву - Козацька Покрова.
Після указу президента України від 1999-го року день 14 жовтня відзначається як День українського козацтва.
Свято Покрови за день свого заснування обрала й Українська Повстанська Армія (УПА), віддавшись під опіку святої Богородиці. Цього дня вже кілька років в містах України відбуваються ходи та мітинги прихильників українського націоналізму.
Легенди і перекази
Безпосередньо свято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлене в 1164 році князем Андрієм Боголюбським.
За легендою, свято відзначається на честь події, що відбулася цього дня у Візантії в X столітті. Під час облоги Константинополя військами агарян 910 року святий подвижник Андрій Юродивий побачив у небі над містом Матір Божу Із сонмом святих.
Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста та опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котрий звичайно жінки носили навколо шиї), прийнявши їх під свій захист. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.
Козаки настільки глибоко й щиро шанували образ Покрови Божої Матері, вірили у її силу й урочисто святкували цей день, що у народі закріпилася й друга назва свята – Козацька Покрова.
Про козацький рід співається й у нашому державному гімні. Образ сміливого парубка, котрий захищає честь та волю нашого народу, міцно закарбувався у пам’яті поколінь. Тож, козак в українській культурі – звитяжний воїн, озброєний захисник Вітчизни, що боронить віру, гідність та звичаї усього нашого народу.
Зародження і формування української народності відбулося в XII-XV ст. на основі південно-західної частини східнослов’янського населення, яке входило раніше до складу Київської Русі (IX-XII ст.). На основі давньоруської народності сформувалися три східнослов’янські народи - український, російський і білоруський.
Починаючи з XIII століття українці зазнали угорського, литовського, польського та молдавського завоювань. З кінця XV століття почалися набіги з татарських ханів, що затвердилися в Північному Причорномор’ї, які супроводжувалися масовим полоном і викраденням українців.
У XVI-XVII ст. в ході боротьби з іноземними завойовниками українська народність істотно консолідувалася. Найважливішу роль зіграло при цьому виникнення особливих військових формувань - козацтва (XV століття), яке створило державу (XVI століття) зі своєрідним республіканським ладом - Запорізьку Січ, яка стала політичним оплотом українців.
З початку відродження козацтва на Україні президентом України були підписані укази: «Про координаційну раду Українського козацтва», «Про національну програму розвитку Українського козацтва на 2002-2005 роки.» І, звичайно ж, «Про день Українського козацтва».
Вітаємо з Днем Захисника України та
Покрови Пресвятої Богородиці
Завідувач Бібліотеки
О.М. Баран