14 грудня в Україні відзначається День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Указ N 945/2006 про установу цієї пам’ятної дати підписаний Президентом 10 листопада 2006 року. Відповідно до Указу Президента, починаючи з 2006 року, цього грудневого дня українці вшановують тих, хто ціною героїчних зусиль, а подекуди і власного життя, зумів зупинити ядерного монстра. Обрана вона була не випадково, адже саме цього дня, 34 року тому, відбулася здача в експлуатацію об’єкту «Укриття» – саркофагу, котрий забезпечив зберігання радіоактивних відходів на аварійному четвертому реакторі Чорнобильської АЕС. Зруйнований реактор перестав бути джерелом радіоактивного забруднення навколишнього середовища. Таким чином, цього дня було поставлено умовну крапку в боротьбі з чорнобильським лихом.
Чорнобильська катастрофа – найбільша за всю історію ядерної енергетики. В житті українців Чорнобиль є незаживаючою раною болю і втрат. Масштаби лиха та важкість наслідків стали найтяжчими в історії нашої планети. Героїзм ліквідаторів врятував мільйони життів, врятував світ. Ціною свого життя і здоров’я, під великими дозами опромінення вони зупинили невидимого і дуже підступного ворога. Більше 6 тисяч подолян, одні з перших кинулись на ліквідацію аварії. На жаль, не всі вийшли з того пекла живими, багатьох не стало згодом.
Ми повною мірою розуміємо, наскільки велику і масштабну справу зробили ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи, які спроектували і побудували об’єкт, аналогів якому немає у світі, всього за сім місяців.
Сьогодні ми вшановуємо тих, хто проектував і будував «Укриття», виконував роботи з дезактивації, готував і здійснював післяаварійний пуск блоків ЧАЕС. Усі ці люди - а їх, за найскромнішими підрахунками, було не менш 90000 чоловік, внесли свій величезний внесок у справу ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
Минає рік за роком після найстрашнішої в світовій історії техногенної катастрофи, а в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій.
Ми не маємо права забувати про самопожертву героїв, які пройшли через усі кола ядерного пекла задля збереження життя і здоров’я прийдешніх поколінь. Будьмо ж гідними їх, згадаймо поіменно загиблих, шануймо усіх, хто сьогодні поряд з нами. Наш спільний обов’язок - оточити їх належною турботою та увагою.
Ми не маємо права забувати про самопожертву героїв, які пройшли через усі кола ядерного пекла задля збереження життя і здоров’я прийдешніх поколінь. Будьмо ж гідними їх, згадаймо поіменно загиблих, шануймо усіх, хто сьогодні поряд з нами. Наш спільний обов’язок - оточити їх належною турботою та увагою.
Переконані, що наші серця ніколи не збідніють на вдячність та чуйність, а гуманізм і доброчинність стануть підґрунтям для якісних змін у ставленні до рятівників сучасної цивілізації.
Ми вклоняємося перед мужністю, самовідданістю та високим професіоналізмом ліквідаторів.
Також згадуємо тих, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав за нас своє життя у ядерному котлі.
Працівник бібліотеки
Л.Д.Швардак