Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років

На Аскольдовій могилі

Поховали їх –

Тридцять  мучнів  українців.

Славних, молодих…


Це слова з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти". Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

Image
29 січня 1918 року на залізничній станції Крути за 130 кілометрів від Києва між кількома сотнями бійців з  Помічного  Куреня  Студентів Січових Стрільців під командуванням сотника Омельченка, і багатотисячним підрозділом Червоної Гвардії відбувся бій, який дозволив на кілька днів зупинити наступ більшовиків на Київ.
17 грудня 1917 року Центральна Рада отримала урядову телеграму з Петрограда від Троцького, Леніна і Сталіна, в котрій більшовицькі лідери Росії зазначили, що Раднарком "... визнає Українську Народну Республіку, її право цілком відокремитися від Росії... зараз же, без обмеження та безумовно". Водночас до Центральної Ради було висунуто ультимативні вимоги пропустити більшовицькі війська на Південний фронт для боротьби з Каледіним, не пропускати білогвардійські війська, що рухаються на Дон і Урал та припинити роззброєння радянських військ та Червоної гвардії.  20 грудня з'їзд Рад селянських, робітничих і солдатських депутатів відкинув ультиматум, який був розцінений як втручання у внутрішні справи УНР. Це стало до початку Радянсько-української війни.
Image

22 грудня  червоногвардійські  загони  під проводом Володимира Антонова-Овсієнка зайняли Харків, де через три дні проголосили створення Української Народної Республіки Рад як автономної частини Російської Радянської Республіки. Цього ж дня російські збройні формування під командуванням есера Михайла Муравйова розпочали наступ на Київ. 9 січня 1918 року червоногвардійці зайняли Катеринослав, 20 січня — Полтаву і 27 січня загони Муравйова під Бахмачем з'єдналась із 30-тисячною більшовицькою армією, що перейшли український кордон поблизу Сум.

Image
Коли з-під Бахмача і Чернігова на Київ вирушили більшовицькі закони чисельністю до 6 тисяч чоловік, уряд УНР не зміг виставити на захист столиці жодної регулярної військової частини. Натомість було оголошено створення студентського куреня Січових Стрільців, до якого увійшло чотири сотні курсантів 1-ї Київської юнкерської школи, студентів молодших курсів    Київського університету св. Володимира і Українського народного університету.  
27 січня перша сотня Студентського куреня прибула під Бахмач, а наступного дня до них приєдналися ще 200 чоловік і 80 добровольців з підрозділі в місцевого козацтва. Вони не мали жодного бойового досвіду, а на озброєнні мали лише 16 кулеметів та дві гармати на залізничній платформі.
Під командуванням капітана Аверкія Гончаренка була зайнята оборона поблизу станції Крути, розібрана колія, щоб унеможливити наступ залізницею, і 29 січня 1918 року юнкери та студенти прийняли бій, який тривав понад
5 годин, — було відбито кілька атак двотисячного загону балтійських матросів. Проте, великі людські втрати, відсутність достатньої кількості боєприпасів і підмоги, на яку розраховували (в Києві почалось більшовицьке повстання на заводі «Арсенал»), та прибуття більшовицького бронепоїзда змусило прийняти рішення відступати до столиці.
Image
В результаті бою під Крутами з українського боку загинуло близько 140 чоловік, 30 чоловік попали в полон, не зорієнтувавшись в сутінках.
Полонені 27 студентів та двоє офіцерів були того ж дня розстріляні як помста за більше 300-т загиблих червоноармійців. 19 березня 1918 року 19 загиблих студентів за рішення Центральної Ради з військовими почестями були перепоховані в братській могилі на Аскольдовій могилі в Києві.
Бій під Крутами лише на кілька днів затримав наступ більшовиків - 9 лютого, після п'яти денного артилерійського бомбардування міста, вони зайняли Київ. При штурмі війська Муравйова застосовували отруйні гази, масові артилерійські обстріли житлових кварталів від яких загинуло кілька тисяч киян. Три дні в Києві тривав терор, спрямований проти антибільшовицьких сил військами.
 
 Бібліотекар
Л.Д.Швардак