«Схилилась яблуня до тину,
Сповна віддавши урожай.
Не ображай стару людину,
Чи чуєш ти, не ображай»
Куратори Росул Я.І. та Пацкан І.Ф. разом із студентами груп ФК-31 та БО-32 провели тематичну виховну годину на тему: «Старість наших батьків – це наша старість». Мета виховної години – виховувати людяність, милосердя, співчуття і шанобливе ставлення до людей похилого віку; узагальнити знання студентів про правила поведінки вдома, в коледжі, в громадських місцях; прищеплювати доброзичливе ставлення до старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших.
З вступним словом виступила куратор групи ФК-31 Ярослава Росул, яка розповіла, що стосунки між старшими і молодшими членами сім’ї можуть бути різними: близькими і душевними або, навпаки, складними і конфліктними. Але і ті, й інші можуть істотно погіршитися через обов’язки дітей піклуватися про власних старих батьків.
Ведучі Христина Скриленко та Мирослав Гарапко провели бесіду з студентами, про те, що повага до старших вважається в народі рисою, притаманною кожній порядній людині. Щоб виховати цю рису, студенти розповіли різні повчальні історії, легенди, декламували вірші, виконали гарну пісню про батьків.
Багато хто вважає, що старість — це синонім мудрості: “Це прожите життя, досвід і мудрість. Це пам’ять і сум за втраченою молодістю. Це радісні спогади про перші кроки дитини і про перший робочий день. Це Життя і це Смерть”, “та частина життя, в якій ти наймудріший”, “мудрість, врівноваженість та вагомість”.
Дехто визначив старість як стан душі, а дехто вважає, що старість — це насолода прожитим життям, зокрема “постійна відпустка на пляжі”, “подорож із коханою людиною”. А в декого старість викликає паніку: “Старість, насамперед, страх. Коли ти молодий, здається, що все життя попереду, а старість означає кінець молодості й життя в цілому”. Пам’ятайте, що ваш вчинок, слово, погляд, тон може подарувати радість, а може й зіпсувати настрій.
На закінчення заходу Ярослава Росул звернула увагу на слова із повчання князя Володимира Мономаха : "Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів". Робіть все, щоб вони щоденно відчували повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності. Нехай в цьому стрімкому світі завжди по особливому світиться родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги й любові.
Ярослава Росул,
голова циклової комісії
голова циклової комісії