26 грудня виповнилося 126 років від дня народження Євгена Плужника - видатного українського поета, драматурга і перекладача доби Розстріляного Відродження (1898-1936).
"З перших публікацій Плужник засвітився як поет високої культури, поет філософ, якого віднесли до найвидатніших імпресіоністів ХХ століття. Правда і щирість поставила його понад реальністю кривавого часу. І так дивно, що комуністична пересічність терпіла спалахи того рідкісного таланту, несумісного з агітпропом епохи, декілька років! Ще більше дивно, як він зміг зберегти обличчя і стиль своєї поезії, і рівновагу. І "сум світовий в масштабі повітовім".", - писав Євген Сверстюк.
Народився Євген Плужник у слободі Кантемирівці Воронізької губернії. У 1918 р. родина переїхала на Полтавщину, звідки походив його батько і де Євген Плужник працював учителем, вів театральний гурток, був актором. У 1921 р. переїхав до Києва.
У 1926 році вийшла його перша збірка поезій "Дні" завдяки дружинi, Галинi Коваленко, яка показала твори чоловіка критику Юрієві Меженку та Максиму Рильському. Вона розповідала "Потiм Меженко викликає мене до телефону i каже: "Знаєте, що ви принесли? Ви принесли вiршi такого поета, якого ми в життi будемо довго чекати i дай нам Бог, щоб ми дочекалися".
До Плужника прийшло визнання. Усього десять років тривала літературна діяльність Євгена Плужника, але це був період творчого горіння митця. Поет хворів на сухоти, місяцями був прикутий до ліжка, неодноразово оперувався і щороку лікувався в Криму чи на Кавказі. Проте він знаходив сили для творчості.
"4 грудня 1934 р. Євгена Плужника арештувало НКВС і поставило в "чергу" призначених до розстрілу. Його звинуватили в тому, що він "є членом контрреволюційної організації, був зв’язаний з націоналістичною групою письменників, вів контрреволюційну роботу…". Знаючи про арешти своїх друзів-літераторів, Євген спокійно сприйняв свій арешт і подальший вирок – розстріл, який згодом було замінено на 10 років заслання на Північ.
2 лютого 1936 р. Євген Плужник помер від туберкульозу в тюремній лікарні на Соловках і був похований на табірному кладовищі. Могила митця не збереглася. Умовна могила поета розташована на Байковому кладовищі у Києві. 1956 р. Євгена Плужника було реабілітовано.", - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.
У 1948 р. за кордоном окремим виданням вийшла збірка "Рівновага". У 1979 р. в Мюнхені було перевидано всі збірки.
Хлип... Хлип...
Дайте мені на хліб!
Кормителі!
Хай царствують ваші родителі
Вічно,
А я денно і нічно
За них хлип... Хлип...
Дайте мені на хліб,
Не минайте!
Темний я з болю – не бачу.
Радість останню трачу.
Чуєте: плачу –
Хлип... Хлип...
Дайте мені на хліб,
На шматочок...
Матінки, мене пожалійте,
Батечки, мене научіте,
Як його в світі жити
Мені...
О, ні!
Не копійки брудні!
Дайте шматочок щирости!
О, коли б серцем вирости
До безмежної,
Як біль, тишини!
Євген Плужник
Матеріал з відкритих джерел