Тарас Шевченко за своє життя написав 237 віршів і поем. Вмираючи, батько Т. Шевченка розпорядився своїм скромним майном та господарством. Його воля дивує надзвичайною проникливістю: «Синові Тарасові з мого хазяйства нічого не треба, – сказав батько. – Він не буде абияким чоловіком. З нього вийде щось дуже добре».
Леся Українка вже в 5 років вона почала самостійно писати п’єси, а в 8 років – написала свій перший вірш. Вона знала більше 10 іноземних мов, європейські і слов’янські мови, а також давньогрецьку, латинську.
Борис Грінченко усе дитинство говорив російською мовою. Але в 11 років він прочитав «Кобзар» Шевченка і порівняв книгу з Біблією. Він свідомо перейшов на українську мову. А в дорослому віці він уклав чотиритомний український словник.
Найбільше мов серед українців знав Агатангел Кримський – український вчений, письменник, перекладач. Коли його запитували, скільки мов він знає, відповідав: «Мабуть, із шістдесят, а то й більше!» У дитячі роки він досконало вивчив німецьку, французьку та англійську мови. В юнацькі добре оволодів грецькою, турецькою, італійською, давньоєврейською, санскритом. Мови він вивчав до кінця життя, став ученим-орієнталістом світового рівня, спеціалістом з арабістики, тюркології та іраністики і лишив після себе понад тисячу наукових праць.
Марко Вовчок вважають фатальною жінкою української літератури. Вона крутила чоловіками, як хотіла, тримаючи їх у «френдзоні». А чоловіки втрачали розум від Марії Вілінської.
Панас Мирний не любив публічності, а свої твори ховав у ящику для сала, що вберегло їх від знищення під час обшуків жандармів.
Іван Лозов’ягін мав безліч псевдонімів. Але по-справжньому прижився один – Іван Багряний, який обрав під впливом творів Хвильового. Письменник чотири рази виривався із рук радянської влади й також тікав з-під арешту. Полювання на нього призвело до того, що Багряний завжди мав із собою ціанистий калій. Він носив ампулу у лацкані піджака на випадок, якщо його таки «вполюють».
Число «13» було фатальне у житті Миколи Хвильового. Тринадцятого він народився і помер.
З дитинства Ольга Кобилянська вільно володіла німецькою і польською мовами, якими писала свої перші твори. І лише згодом письменниця вивчила українську. І не просто вивчила, а стала видатною письменницею України. Чудовий приклад для тих, хто зараз переходить на українську.
