24 травня в Україні відзначають День слов’янської писемності та культури. Свято відоме також в інших східноєвропейських країнах: Болгарії, Сербії, Македонії, Чехії, Чорногорії.
Дата свята обрана невипадково – в цей день церква згадує рівноапостольних Кирила і Мефодія, творців кириличного алфавіту і давньослов’янської мови, яка є спільним предком слов’янських мов.
Історична довідка
Брати Мефодій і Кирило народилися у Візантійській імперії, в місті Салоніки, відповідно у 815 та 827 роках, в родині військового. Деякі історики вважають, що родина була болгарською, інші приписують братам грецьке походження, проте відомо, що вони розмовляли й на слов’янській мові.
Подорослішавши, старший Мефодій розпочав службу у війську, а молодший Кирило став студентом університету в Константинополі, де вивчив багато мов, а також математику, астрономію, діалектику, риторику й філософію. Після навчання він кілька років працював бібліотекарем у церкві Святої Софії та викладачем філософії в університеті. Блискучий переможець філософських диспутів, Кирило був помічений патріархом Ігнатієм та увійшов до делегації богословів, відправленої до двору арабського халіфа.
Тим часом Мефодій закінчив військову кар’єру і став ченцем, а згодом настоятелем монастиря у Віфанії. В 856 році й молодший брат полишив активну діяльність вченого-богослова, приєднавшись до Мефодія в монастирі. Але життя братів у келії тривало недовго – у 860-му патріарх Ігнатій послав їх з місією до хазарських племен. Під час подорожі Кирило знайшов мощі святого Климента – першого відомого в історії місіонера-християнина на слов’янських землях. З цими мощами брати не розлучалися більше ніколи.
У 862 році до візантійського імператора надійшло прохання від князя моравського Ростислава – він просив перекласти священні книги зрозумілою його підданим мовою. Імператор доручив цю місію Кирилу й Мефодію, як знавцям слов’янської мови. Невідкладно почавши працювати над слов’янською абеткою, брати разом зі своїми учнями водночас взялися до масштабної роботи з перекладу Євангелій, Апостолу й Псалтиря. Отримавши наказ їхати з християнською місією до слов’ян, вже наступного року Кирило й Мефодій розпочали свою діяльність у Моравії – навчали грамоті, проводили богослужіння, відкрили богословську школу.
Викликавши проповідників до себе, Папа Адріан ІІ після спілкування з ними визнав доречним служіння мовою місцевого населення та надав Кирилу й Мефодію спеціальний документ, який посвідчував їхнє право на таку діяльність. Проте подорожі не судилося скінчитися добре – під час перебування в Римі Кирило важко захворів і оселився в одному з місцевих монастирів, де в 869 році помер.
Мефодій знову повернувся в Моравію вже як папський легат. Це полегшило його роботу, але ненадовго – князя Ростислава змінив князь Святополк, прихильник латиномовних священників, і 870 року Мефодія було ув’язнено. Допомогло звільнитися йому лише втручання Папи Римського, проте беззаперечний дозвіл на служіння слов’янськими мовами було скасовано – спершу Мефодій мав відслужити месу на латині, а вже потім перекладати її для місцевих слухачів. Проте проповідник не скорився, а продовжував таємно проводити обряди й богослужіння слов’янською.
Після чергової скарги на нього вищому церковному керівництву Мефодію знову довелося їхати до Риму й ціною неймовірних зусиль відстоювати свою точку зору. Зрештою, Мефодій знову отримав папську буллу на служіння місцевими мовами. Кілька останніх років життя чоловік провів у Константинополі, а останнім перекладом Мефодія став Старий Завіт. Помер проповідник, повернувшись у Моравію, у 885 році.
Віддавати шану Кирилу та Мефодію у східних слов’ян було прийнято здавна – братів було канонізовано церквою як святих в X столітті й визнано рівноапостольними – тобто прирівняними до учнів Христа, перших проповідників християнства в світі. Завдяки створеній ними абетці отримала свій розвиток писемність Київської Русі і невдовзі грамотність у державі наших пращурів стала поширеним явищем.
Створення писемності стало могутнім поштовхом до розвитку літератури, науки, освіти та культури. Слов’янські народи отримали змогу не лише зберігати свою історію, а й творити її через слово.
Цікаві факти про слов’янські мови та писемність
- До слов’янських відносять кілька десятків сучасних мов, на яких говорять близько 440 мільйонів чоловік.
Всі слов’янські мови мають приблизно 80% загального лексикону.
- Імовірно, предком сучасних слов’янських мов є праслов’янська мова, яка існувала приблизно в 2-1 столітті до н.е.
Ніяких її письмових пам’яток не виявлено.
- Багато людей вважають, що найдавнішою літературною пам’яткою, написаною праслов'янською мовою, є «Веллесова книга».
Однак більшість сучасних вчених впевнені, що це фальсифікація 1950-х років. Не існує ніяких матеріальних доказів існування такої книги.
-
У 9 столітті Кирило і Мефодій розробили писемність старослов’янської мови, яка була заснована на діалекті жителів сучасних Салонік.
Як алфавіт для неї використовувалися кирилиця і глаголиця. Мова існувала в основному для написання книг, в побуті ж її не використовували.
- У старослов’янській мові не було теперішнього часу, але було чотири форми минулого і три майбутнього.
Також у ній було 6 відмінків, як у сучасній українській мові.
- У наш час ентузіасти створили штучну міжслов’янську мову, яка використовує загальні для більшості слов’янських мов правила і слова.
Її можуть розуміти жителі майже всіх східноєвропейських країн.
-
Є сучасні слов’янські мови, які не мають чіткої літературної норми, наприклад, чорногорська і сербохорватська.
-
Серед лінгвістів немає єдиної думки, чи були Кирило і Мефодій творцями глаголиці і кирилиці.
Найбільш поширена думка, що брати розробили глаголицю, а кириличну абетку створили пізніше їхні учні. Глаголиця в сучасних мовах не використовується.
- Більшість слов’янських мов використовують латинський алфавіт.
Кирилична азбука використовується в українській, болгарській, македонській, сербській та чорногорській мовах.
- Слов’яни представляли рай як вічно сонячне і тепле місце, куди на зимівлю відлітають птахи, а також душі померлих.
Вони називали це місце добре відомим українцям словом «вирій».
Працівники бібліотеки