«Я наче стою перед мармурованою статуєю, не знаючи, чи заговорить вона коли-небудь чи ні… Це насправді дивно, що з нас обох – чоловіка і жінки – саме чоловік більш балакучий».
П’єр-Жуль Етцель
Марко Вовчок (літературний псевдонім Марії Олександрівни Вілінської) народилася 10 (22) грудня 1833 року в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії у збіднілій російській дворянській сім’ї.
Згідно з деякими історичними даними, родина Вілінських була українсько-польського походження, хоча сама письменниця в одній зі статей називала своє походження російсько-польсько-литовським, оскільки мала бабусю «по матері – полькою та литвинкою», а діда «по матері – уродженцем Московської губернії».
Батько мав білоруське коріння, але помер тоді, коли Марії виповнилося 6 років.
Мати вийшла заміж удруге за колишнього військового, який влаштовував у маєтку гульбища зі своїми друзяками, пропивав і програвав в карти сімейні гроші, цінності та землю, знущався над дітьми і дружиною. Бувало, що, напившись до білої гарячки, ганявся із сокирою за ними й трощив меблі. Щоб захистити дітей від жаху, які вони відчували майже щодня, мати віддала їх своїм близьким родичам, а згодом і сама пішла від осоружного чоловіка.
Деякий час Марія жила в Орлі у рідної тітки – Катерини Мордовиної, на правах «бідної родички» з притулком у кутку за ширмою. Фактично вона мусила бути за няньку для дітей тітки. Тоді мати віддала дочку в приватний пансіон у Харкові. На канікулах дівчина поверталася в маєток тітки й мала змогу у її салоні спілкуватися з відомими письменниками й фольклористами, які його часто відвідували.
