Климент був на 9 років молодшим від Лесі. У 1907 році вона поїхала до Криму, щоб лікувати його від сухот. Знайомі вони були давно. Коли Климентій був першокурсником, Леся виступала у Київському університеті. Вже тоді він збирав народні пісні, тож вона запропонувала йому записати її пісні. Так і зав’язалося знайомство.
У Криму вони й одружилися, без рідні і святкувань, запрошені були лише свідки. Біографи вважають, що пристрасті між парою не було. Леся опікувалася Климентом, називаючи його Кльоня або Квіточка. Дослідники життя Українки переконані, що між ними була радше глибока дружба, довіра, опіка.
Квітка був юристом, йому доводилося утримувати своїх рідних. Тож Леся старалася не обтяжувати чоловіка фінансово. Батько продав маєток записаний на Лесю і віддав їм гроші. Але через постійні лікування цього на довго не вистачило. Мама Лесі – Олена Пчілка – взагалі підозрювала, що Климентій повівся на родинні гроші.
Однак сімейне життя Лесі протривало недовго. 1913 року вона померла на гірському курорті Сурамі (поблизу Боржомі). Поруч був чоловік та мама. До слова, після смерті Лесі Олена Пчілка постійно спілкувалася з Квіткою, навіть просила про допомогу.
Квітка після смерті Лесі надовго залишився сам. У свої 33 він вважав себе вже старим. Але прожив ще 40 років. Аж в 65 років він знову одружився. Його новій обраниці було всього 25 років. Піаністка Галина Кащеєва, як і Леся, померла у 42 роки. До останніх днів Квітка ревнував Лесю до Мержинського.
Чи було у Лесі нетрадиційне кохання?
Деякі дослідники приписують Лесі Українці роман з Ольгою Кобилянською. Свої здогади вони будують на листуванні, де жінки звертаються одна до одної пестливими словами. Мотиви одностатевого кохання вони знаходять і в драмі «Блакитна троянда» (в першій редакції назва «Нічні метелики»).
