Час, коли світ був простішим, а відповідальність — більшою
Сьогодні важко уявити, як колись, без мобільних телефонів, інтернету та сучасних засобів зв’язку, можна було ефективно координувати навчальний процес і практичне навчання. Але Василь Васильович вмів творити диво організації. Колеги, пригадали, як з дротовим телефоном чи по рації він вирішував сотні питань: взаємодія з дирекцією, бригадами, виробничими підрозділами, водіями, викладачами, вихователями та студентами була невід’ємною частиною його роботи.
Завдяки його зусиллям практичне навчання у коледжі стало зразком того, як можна поєднувати теорію та реальне життя. Усе це — не лише професійний обов’язок, а покликання, яке він відчував серцем.
Внесок, який гідний визнання й поваги
Навіть зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Василь Васильович залишається частиною душі коледжу. Його колишні студенти — тепер уже успішні випускники, а його колеги — досвідчені педагоги, завжди з теплотою згадують час, проведений поруч. У кожній аудиторії, на кожному полі, фермі чи навчальному майданчику, де проходило практичне навчання, можна знайти слід добрий його серця, розуму та рук. Його вимогливість навчала відповідальності, людяність допомагала знайти віру в себе, а справедливість залишала відчуття глибокої поваги.