Життя Чарліна Чапліна

15 лист.,2025

: Цікавинки вихідного дня

Життя Чарліна Чапліна

«Я не знаходжу в бідності нічого привабливого і повчального. Вона мене нічому не навчила і лише спотворила моє уявлення про цінності життя».

Чарлі Чаплін

16 квітня 1889 року на світ з’явився Чарльз Спенсер Чаплін – комік, зірка німого кіно, людина, що створила один з головних образів в історії культури XX століття.

Життя Чарлі Чапліна було непростим, ще дитиною він залишився сиротою – батько рано помер через алкоголь, а мати, не впоравшись з вантажем відповідальності, спочатку сильно захворіла, а потім і зовсім втратила розум. Щоб хоч якось зводити кінці з кінцями, юний Чарлі постійно прогулював школу, підробляючи всюди, де тільки міг. Чаплін з братом змушені були красти їжу у вуличних торговців, жити на «посилки для бідних» та відвідувати безкоштовну їдальню при церкві.

Ставши мільйонером, артист терпіти не міг бідних людей і вважав, що вони самі винні у своєму становищі: якщо йому вдалося вибитися в люди, що заважає іншим.

Свою першу роль, зіграну в спектаклі на театральних підмостках, Чарлі Чаплін одержав, коли йому було чотирнадцять років. В цей час він ще навіть не опанував грамоту, тому слова свого персонажа він просто вчив напам’ять. Допомогав йому в цьому брат, який умів читати.

У дитинстві Чарлі Чаплін двічі зустрічався з вбивцями. Одного разу 13-річний Чаплін проходив повз бакалійну крамницю і, заглянувши в щілину між закритими віконницями, побачив чоловіка і великий ящик. Згодом з’ясувалося, що чоловіком був Едгар Едвардс, а в ящику – вбиті ним власники крамниці (Едвардса затримали під час наступного вбивства). Іншим разом Чаплін зайшов в пивну і попросив води. Чорновусий бармен, що дав йому воду, здався Чапліну дивним – він злякався і, так і не випивши води, втік. Через два тижні той самий бармен Джордж Чепмен був заарештований за отруєння коханки. За словами Чапліна, саме ті дитячі зустрічі через багато років надихнули його на зйомки чорної комедії «Месьє Верду» – про шахрая, що вбиває жінок, щоб заволодіти їх майном.

У 21 рік Чаплін збирався кинути акторство і розводити свиней. У 1910 році під час гастролей в США з британським мюзик-холом Чаплін познайомився з циркачем з Техасу, який розповів йому про те, як добре жити на фермі, і запропонував разом кинути театр і зайнятися розведенням свиней. Втомлений від постійних роз’їздів і незадоволений своєю майже семирічною акторською кар’єрою Чаплін погодився. Разом з циркачем вони накопичили $2 тис. і вже пригледіли ділянку землі в Арканзасі, коли Чаплін купив книгу про розведення свиней. Там він знайшов докладний опис процесу кастрації поросят, який настільки його нажахав, що Чаплін вирішив, що краще продовжити невдалу кар’єру в театрі. Згодом Чаплін згадував, що, якби не ця книга, він точно купив би землю в Арканзасі: до того моменту ферма стала його нав’язливою ідеєю і йому вже почали снитися свині.

Чаплін носив один і той же одяг по кілька тижнів. На початку кар’єри Чапліна деякі актори відмовлялися з ним працювати через неприємний запах. У той час ще невідомий актор ледь зводив кінці з кінцями і мав лише один комплект одягу, який носив по декілька тижнів. Почав за собою стежити Чаплін після того, як на зйомках фільму «Перерваний роман Тіллі» (1914) актриса Марі Дресслер сказала йому, що звільниться, якщо він не зніме з себе гнилий шматок банана. Чаплін завжди називав себе нечупарою, а друзі пояснювали його неохайність не тільки бідністю, а й неуважністю – постійно зосереджений на роботі, він просто забував стежити за собою. З популярністю і грошима у Чапліна з’явилися помічники, які йому з цим допомагали.

Актори та кіношники постійно скаржилися на Чапліна, що працювати з таким перфекціоністом неможливо. Метр вимагав, щоб усе було ідеально. Так, Чапліну знадобилося 342 дубля, щоб зняти епізод, в якому актриса говорить фразу: «Квіти, сер». Чаплін вимагав від актриси Вірджинії Черрілл, що грала сліпу квіткарку в «Вогнях великого міста», щоб вона голосно і повільно вимовляла свою репліку, ніби говорить з глухою людиною. Чому це мало таке значення в німому фільмі, Чаплін не міг пояснити, але результат його ніяк не влаштовував. В результаті зйомки 70-секундної сцени зайняли кілька днів. Згодом Чаплін пояснював цей епізод то тим, що Черрілл була молодою актрисою і весь час фальшивила, то тим, що у нього тоді стався нервовий зрив. Сама Черрілл вважала, що Чаплін її просто ненавидів.

Чарлі Чаплін і Марлон Брандо ненавиділи один одного. Вони познайомилися на зйомках останнього фільму Чапліна «Графиня з Гонконгу», в якому Брандо грав головну роль. Чапліну не подобалося, що Брандо грає за Станіславським, Брандо не подобалося, що Чаплін постійно поспішає і влаштовує скандали через хвилинні запізнення. Взаєморозуміння актор і режисер так і не досягли: після зйомок Брандо називав Чапліна «страшним садистом», а Чаплін Брандо – «ганьбою акторської професії». На зйомках «Графині з Гонконгу» Брандо конфліктував не тільки з Чапліном, але і з Софі Лорен: актриса згодом згадувала, як Брандо розпускав руки і ображав її. А от Чапліном Лорен залишилася цілком задоволена.

У біографії Чарлі Чапліна практично відсутня політика – він нею не дуже цікавився. Однак, ФБР вважало його комуністичним агентом. Це призвело до того, що Чапліну, коли той виїхав з США в рідну Великобританію на прем’єру свого нового фільму, при поверненні в США було просто відмовлено у в’їзді в країну. До речі, Атлантичний океан він перетинав на «Олімпіку» – кораблі, який був практично ідентичний «Титаніку».

Чапліна намагалися вбити японські націоналісти. У 1932 році японські військові разом з націоналістами з угруповання «Чорний дракон» готували державний переворот і вбивство прем’єр-міністра Цуєси Інукаі. Чаплін в цей момент був в Японії: він представляв в Токіо «Вогні великого міста» і був запрошений на вечерю до прем’єр-міністра. Можлива присутність режисера змовників не збентежила: вбивство американського громадянина могло розв’язати війну з США, а військовий стан лише допоміг би їм утримати владу в своїх руках. Уникнув смерті Чаплін завдяки випадку: замість того щоб піти на прийом до прем’єр-міністра, де його чекали вбивці, Чаплін пішов з сином прем’єр-міністра на матч сумо. Прем’єр-міністр був убитий, змовники арештовані, а Чаплін не постраждав. Один з ватажків змовників лейтенант Сейши Кога під час суду сказав, що особисто проти Чапліна нічого не мав. Про те, що Чаплін британець і не має американського громадянства, Кога не знав.

Уїнстон Черчілль навчив Чарлі Чапліна будувати цегляні стіни. Це було на початку 1930-х: Чаплін гостював у Черчілля і прокоментував якість кладки цегляної огорожі. Черчілль у відповідь похвалився, що виклав її сам, як і всі інші цегляні споруди на території садиби, і зізнався, що робота з цеглою – єдине, що по-справжньому його заспокоює. Чаплін захотів навчитися викладати цегляні стіни сам, і Черчілль погодився провести майстер-клас, тільки якщо Чаплін нікому не розповість секрет його кладки. Чаплін погодився і дотримався обіцянки: у чому полягав секрет, до цих пір невідомо. Набутий завдяки Черчіллю навик будівництва стін Чаплін ніколи не використовував, зате спільна кладка цегли стала початком багаторічної дружби.

У 1940-му році вийшов фільм «Великий диктатор», що розповідає про єврейського перукаря, який має неймовірну зовнішню схожість з одним з головних диктаторів світу – Адольфом Гітлером. Стрічка засуджувала і висміювала його методи правління настільки нещадно, що сам лідер фашистської Німеччини вніс Чарлі Чапліна, режисера і виконавця головних ролей, в список своїх особистих ворогів.

Чаплін боявся знімати «Великого диктатора», але його вмовив Франклін Рузвельт. Під час зйомок комедії про Гітлера Чаплін став отримувати листи з погрозами від американських шанувальників фюрера. За порадою продюсерів, які побоювалися, що прихильники Гітлера знайдуться і у вищих колах влади і це ускладнить долю фільму, Чаплін навіть зупинив зйомки. «Великого диктатора» врятував президент Рузвельт: дізнавшись про побоювання, він направив до Чапліна свого найближчого радника і друга міністра торгівлі США Гаррі Гопкінса повідомити, що президент мріє подивитися комедію про Гітлера і що проблем з цензурою не буде. Після цього Чаплін відновив зйомки. Гопкінс переконав Чапліна не звертати уваги на листи з погрозами і не боятися втручання зверху. Проблем з цензурою у «Великого диктатора» і справді не було.

Чаплін дозволив газеті «Ізвестія» опублікувати уривок зі своєї автобіографії. У 1964 році лондонський кореспондент «Ізвестій» звернувся до режисера з проханням опублікувати уривок з його книги «Моя автобіографія» в СРСР. Чаплін погодився і в якості гонорару – замість безглуздих рублів – попросив чорної ікри. «Ізвестія» прохання виконали й переправили в Лондон на літаку чотири кілограми чорної ікри. Уривок на 1000 слів з «Моєї біографії» Чапліна був розбитий на чотири частини і опублікований в «Ізвестіях» у вересні 1964 року. Чаплін обожнював ікру і був радий, що газета взагалі вирішила йому заплатити: Радянський Союз не підписував Всесвітню конвенцію про авторське право і зазвичай друкував іноземні твори без дозволу.

Незважаючи на те, що в біографії Чарлі Чапліна він зазвичай називається американською кінозіркою, у Великобританії він теж був неймовірно популярний. Єлизавета II подарувала йому лицарське звання, а коли Чаплін повернувся на батьківщину після довгої відсутності, шанувальники буквально засипали його листами. За три дні на його адресу надійшло понад 73000 листів.

Протягом життя Чарлі Чаплін отримав цілих три «Оскара», причому між першим і другим пройшло 43 роки. Одну із золотих статуеток йому вручили з формулюванням «людині, що перетворила кінематограф на мистецтво».

Особисте життя Чарлі Чапліна завжди було бурхливим, у нього було чотири дружини і безліч коханок. У актора 12 офіційно визнаних дітей.

Чаплін був відомим серцеїдом. Кілька жінок судилися з ним, вимагаючи компенсації на утримання їхніх спільних дітей. У 1940 році до суду подала актриса Джоан Баррі, і незважаючи на те, що батьківство Чапліна не було доведено, суддя, стомлений тим, що йому доводиться розбиратися з жінками Чарлі по кілька разів на рік, змусив актора виплачувати міс Баррі щомісячні аліменти в розмірі $75 (величезні гроші на ті часи).

Коли йому було 29 років, він одружився з 16-річною Мілдред Гарріс, але вони розлучилися 2 роки по тому.

У 1920 році на зйомках фільму «Малюк» артист познайомився з молодою актрисою Літою Грей (за народженням Ліліта Луіз Макмюррей). Чапліну на той момент було 32 роки, а дівчині – всього 13. Спочатку їхні стосунки були дружніми, але пізніше переросли в щось більше. У 16 років Літа народила коханому двох синів, а він, щоб не сісти за грати за розтління неповнолітньої, змушений був одружитися з нею. Весілля відбулося в Мексиці, щоб уникнути проблем із законодавством США.

Цей роман ліг в основу твору Набокова «Лоліта».

Їх шлюб розпався через 3 роки. Не можна сказати, що Чаплін любив Літу. Навпаки, їхні стосунки не склалися одразу. Актор без кінця зраджував молодій дружині, місяцями її ігнорував і акцентував увагу на тому, що вона лише заважає, пропонуючи дівчині кинутися під поїзд. Літа згадувала, що під час одруження Чарлі весь час курив, а коли церемонія закінчилася, відразу пішов рибалити.

В цілому, про складний характер Чапліна в той час знали всі. Чарлі «без гриму» був повною протилежністю свого екранного персонажа: доброго і чуйного Бродяги.

Наступною обраницею Чарлі Чапліна стала Полетт Годдар. Вони одружилися в 1936 році, але їхні стосунки почалися набагато раніше – в 1932 році. Полетт було 22 роки, а Чарлі Чапліну – 43 роки. Вони розлучилися через 6 років.

Останньою дружиною Чарлі Чапліна стала Уна О’Ніл, донька драматурга Юджина О’Ніла. І знову різниця у віці між ними була значною: коміку було 54, а його дружині – 18 років.

Уна і письменник-початківець Джером Селінджер зустрічалися протягом року і думали про весілля, коли в 1942 році Селінджера забрали в армію. Дівчина обіцяла дочекатися Селінджера, проте незабаром познайомилася з Чапліном, який був старший на 36 років і зачарував її своїм почуттям гумору і блакитними очима. Уна перестала відповідати на багатосторінкові листи Селінджера і незабаром прийняла пропозицію Чапліна вийти за нього заміж.

Останнього разу Чаплін став батьком у 73 роки.

Дізнавшись про це з газет, Селінджер оскаженів і відправив Уні листа, в якому назвав її «золотошукачкою», а Чапліна – «збоченцем». Згодом Селінджер не раз зізнавався, що ненавидить Чапліна і сподівається, що його шлюб з Уною розвалиться. Шлюб, однак, не розвалився: Чарлі і Уна прожили разом 34 роки – до смерті Чапліна. У них народилося вісім дітей, а Уна заради чоловіка навіть відмовилася від американського громадянства, залишившись з ним в Лондоні.

Деякі факти про Ч.Чапліна

Мало хто знає, що Чарлі Чаплін віртуозно грав на скрипці. Він опановував цей складний інструмент в 16-річному віці, і щодня присвячував цьому заняттю багато годин. Згодом він нерідко писав музику для фільмів, над якими працював.
Присвятивши кінематографу своє життя, Чарлі Чаплін освоїв найрізноманітніші пов’язані з ним професії. Для всього світу він в першу чергу актор, але він був і режисером, і сценаристом, і монтажером. Тому, до речі, його недолюблювали деякі члени знімальної групи – прекрасно розбираючись в роботі інших людей, Чарлі Чаплін завжди пильно стежив, щоб вони робили її добре, і нікому не давав спуску.
Всі картини Чапліна виходили настільки якісними лише завдяки тому, що він все брав в свої руки: підбір акторів, сценарій, декорації, часто годинами сидів над монтажем стрічок.
Чарлі Чаплін став першим актором в історії, який отримав за роль 1 мільйон доларів, що на той час було дуже багато.
Найпопулярніший спосіб в творчості Чарлі Чапліна, в якому він з’являється в безлічі кінострічок – Маленький Бродяга, комічний персонаж з паличкою, в казанку і в незграбно величезних черевиках. Причому для більшої комічності Чаплін одягав ці гігантські черевики по-своєму, лівий на праву ногу і правий на ліву.
Свій перший фільм Чаплін врятував від арешту, сховавши в банках з-під кави. У 1920 році під час монтажу свого дебютного фільму «Малюк» Чаплін розлучався з першою дружиною Мілдред Харріс. Її адвокати планували накласти арешт на відзнятий матеріал, щоб отримати частку від майбутнього прибутку. Злякавшись, Чаплін упакував 120 тис. метрів плівки в бляшанки з-під кави і вивіз їх за межі каліфорнійської юрисдикції в Солт-Лейк-Сіті, де продовжив монтувати фільм в номері готелю, поки шлюборозлучний процес не закінчився. Чаплін і Харріс розлучилися в листопаді 1920 року. Харріс отримала $100 тис. і частину спільної нерухомості, а через два місяці, в січні 1921-го, відбулася прем’єра «Малюка», який став другим найкасовішим фільмом року після «Чотирьох вершників Апокаліпсису».
Одного разу Чаплін організовував оргію для Луїса Бунюеля. У 1930 році на запрошення студії MGM Бунюель приїхав до Голлівуду знайомитися з американською кіноіндустрією і придумувати новий фільм. До фільму, втім, справа не дійшла, але з голлівудськими зірками Бунюель познайомився. Серед них був і Чаплін – режисери швидко подружилися, і Бунюель зізнався Чапліну, що завжди мріяв взяти участь в оргії. Чаплін вирішив допомогти новому другові і привіз до себе на віллу трьох повій з Пасадени. Однак вони не зацікавилися невідомим іспанцем і почали сваритися через те, кому дістанеться знаменитий Чаплін. Так і не домовившись, повії поїхали. В ту поїздку Бунюель двічі намагався організувати оргію – вдруге вже без участі Чапліна, – і обидва рази безуспішно.
Труна з останками Чарлі Чапліна була викрадена. Це сталося в березні 1978 року, через два місяці після поховання Чапліна: його вдові Уні подзвонили і зажадали 600 тис. швейцарських франків в якості викупу за викрадені останки. Уна Чаплін категорично відмовила, сказавши, що чоловік назвав би це дурістю і марною тратою грошей. Після цього викрадачі дзвонили ще кілька разів, кожен раз знижуючи розмір викупу, доки під час одного з дзвінків поліція не спіймала їх на гарячому в телефонній будці. Втім, труну Чапліна злочинці не повернули, тому що не змогли згадати, де саме на кукурудзяному полі вони її закопали. Поліцейським довелося кілька тижнів ходити по полю з міношукачами, щоб знайти труну. Викрадачів – двох емігрантів зі Східної Європи – засудили до кількох років в’язниці, а останки Чапліна повернули на місце, заливши в цей раз для надійності бетоном.