Якість основного обробітку оцінюється за кількома критеріями:
- Глибина – повинна відповідати біологічним особливостям культури та типу ґрунту. Для озимої пшениці – зазвичай 20–22 см, для озимого жита – 18–20 см.
- Рівномірність – забезпечує однорідність орного шару без залишення плужної підошви, великих брил або надмірно ущільнених ділянок.
- Подрібнення рослинних решток – після оранки чи глибокого розпушення вони мають бути добре зароблені в ґрунт.
- Чистота поверхні – відсутність пророслих бур’янів, які можуть стати конкурентами озимим у початковий період розвитку.
- Вологонакопичення – поверхня має бути розпушеною, без зайвого випаровування, що особливо важливо у посушливих умовах.
Основний обробіток ґрунту під озимі культури включає:
- оранку – найбільш поширений прийом, який створює глибокий орний шар;
- чизелювання або глибоке розпушення – використовується для розпушення ущільнених шарів, запобігає утворенню плужної підошви;
- дискування – застосовується як лущення стерні для знищення бур’янів та стимулювання проростання падалиці;
- комбіновані методи – поєднання різних знарядь для якісного зароблення решток і вирівнювання поверхні.
Належно проведений основний обробіток сприяє рівномірним сходам, формуванню потужної кореневої системи та зимостійкості озимих культур. Низька якість – надто дрібний або нерівномірний обробіток, погане подрібнення та заробляння рослинних решток, наявність ущільнень – знижує польову схожість насіння, сприяє розвитку бур’янів і втраті вологи, що в кінцевому результаті негативно позначається на урожайності.